нічна Америка на той час мала усталені біоти, тому більшість південноамериканських видів у ній не прижилась (лишилось тільки 5 з них). У Південній Америці, навпаки, відбувалась біоценотична криза внаслідок завершення утворення Анд. Тому близько 50% сучасних родів плацентарних ссавців цього континенту — нащадки північноамериканських мігрантів. Ця подія дістала назву «великого обміну», який детально дослідив відомий американський зоолог Г.Сімпсон у 40 - 70-х роках XX сторіччя.

Викопні рештки примітивних істот з родини людей (гомінід) знайдено в Східній Африці. Їхній вік - 4—5 млн років. Це були австралопітеки, яких існувало водночас кілька видів на африканському континенті. Кінець неогенового періоду характеризувався горотворчою активністю, частковим зледенінням північної півкулі, змінами клімату, що призвело до вимирання багатьох груп організмів. Так, повністю зникла гіпаріонова фауна; значно зменшилось видове різноманіття хоботних тощо.

Антропогеновий період складається з двох епох - плейстоце-нової (закінчилась 100 тис. років тому) та сучасної, або голоцено-вої. В плейстоценову епоху на Австралійському континенті виникли першозвірі. Наприкінці періоду значне зледеніння відбулось в Північній Півкулі; в Північній Америці внаслідок цього вимерли всі копитні та багато інших груп тварин. Предки сучасних коней незадовго до зледеніння мігрували з Північної Америки до Азії через перешийок на місці нинішньої Берінгової затоки, а згодом розселились в Європу та Африку, де від них виникли коні, осли та зебри.

Близько 1,7 млн. років тому вимерли африканські австралопітеки. У цей час у Східній Африці з'являється від невідомих предків людина прямоходяча, яка вже застосовувала деякі знаряддя праці, користувалась вогнем тощо. Згодом цей вид розселився до Азії. Різні його географічні популяції дістали назви пітекантропів, синантропів та ін.; усі вони вимерли не пізніше, ніж 300 тис. років тому. Саме тоді з'являється вид людина розумна, що мав два підвиди, які чітко відрізнялись між собою особливостями будови: неандертальці та кроманьйонці (останні близькі до сучасної людини).

У кінці плейстоценової епохи великі простори Північної Півкулі були зайняті тундрами, де розвинулась специфічна біота з переважанням трав'янистих покритонасінних, мохів та лишайників. Із ссавців для неї характерні гризуни - лемінги, північний олень і вівцебик (дожили до наших днів), а також нині вимерлі вкритий шерстю слон - мамут, шерстистий носоріг, великорогий олень, печерний ведмідь (мал.181).

У голоценову епоху розпочалася активна господарська діяльність людини: полювання, рільництво, скотарство неандертальців (зникли приблизно 30 тис. років тому) та кроманьйонців. Приблизно 5—6 тис. років тому виникали перші держави і міста, а в XIX сторіччі сформувалися промислові комплекси.