рин має властивий лише йому план будови (тобто докорінно відрізняється від інших типів). Ж.Кюв'є є одним із засновників палеонтології (від грец. палайос - давній, онтос - створіння, істота) — науки про викопні рештки організмів минулих геологічних епох.

Щоб пояснити послідовні зміни різних видів, що населяли Землю, цей учений розробив гіпотезу катастроф (від грец. катастрофа - переворот). Ж.Кюв'є вважав, що геологічна історія Землі становить собою чергування тривалих періодів стабільності з порівняно короткими різкими змінами її поверхні (опускання чи піднімання суходолу, вулканічна діяльність тощо). Катастрофи призводили до повного знищення життя на певних ділянках, які знову заселювались організмами з інших місць, або актом Божественного творіння знову створювались нові види, які не були пов'язані зі зниклими формами. Гіпотеза катастроф стала основою цілого напряму еволюційних поглядів, під спільною назвою «неокатас-трофізму».

Становлення біогеографії. В кінці XVIII - на початку XIX сторіч розвинулась біогеографія - наука про закономірності розповсюдження на земній кулі різних видів живих істот та їхніх угруповань - біогеографічних комплексів. Вона виникла завдяки численним науковим експедиціям у різні куточки земної кулі. Одним із засновників біогеографії був німецький учений О.Гумбольдт. Значний вклад в її розвиток вніс академік Петербурзької Академії Наук П.С.Паллас, який вивчав тваринний і рослинний світ тодішньої Російської імперії, в тому числі й терен сучасної України.

Ці експедиції показали, що між флорою і фауною різних континентів, островів тощо тим більші відмінності, чим надійніше вони ізольовані один від одного, оскільки в умовах ізоляції види пристосовуються до умов довкілля незалежно від видів інших місцевостей. Наприклад, молодий Ч.Дарвін під час навколосвітнього плавання на кораблі «Бігль» відкрив на кожному з островів архіпелагу Галапагос окремий вид дрібних пташок (в'юрків). Ці види виявились досить близькими між собою та видом, що мешкає в тій частині Південної Америки, біля берега якої лежить архіпелаг. Це явище навело Ч.Дарвіна на думку, що материковий вид в'юрків свого часу розселився на архіпелаг, де внаслідок пристосувань до певних умов із нього виникли характерні для кожного острова різні види.

Створення систем видів живих істот показало, що ступінь подібності певних груп організмів визначається їхнім походженням від спільного предка.

Становлення біохімії. У цей період вперше було сформовано поняття про обмін речовин у природі за участю живих істот (Ю. Лібіх). Дослідження з органічної хімії показали, що органічні речовини можуть виникати з неорганічних, і що до складу живих істот входять ті самі хімічні елементи, з яких сформовані тіла неживої природи, тобто так було доведено хімічну єдність живої і неживої природи. Виявлено також основні класи органічних сполук,