їхньої кормової бази, однак і не призводить до зниження густоти популяцій нижче критичного рівня.

Для ефективного ведення мисливського господарства необхідно науково визначати і постійно контролювати норми добування тварин, встановлювати терміни полювання на той чи інший вид тощо. Фахівці повинні постійно вивчати статеву, вікову, просторову структури популяцій промислових тварин, стан їхньої кормової бази, причини коливання чисельності тощо. В деяких випадках слід забороняти добування певних видів до відновлення їхньої оптимальної кількості.

Так само людина повинна вивчати і контролювати стан популяцій промислових риб, науково визначаючи оптимальний рівень вилову, за якого вони могли б відновлювати свою чисельність. Раціональному рибному промислу сприяють технології, що запобігають вилову личинок, мальків і молоді риб, заборона рибальства під час нересту та ін. Поступово людина від вилову риб та інших гідробіонтів у природних водоймах все більше переходить на їхнє штучне розведення в спеціалізованих рибних господарствах. Методи штучного розведення господарсько-цінних мешканців водойм мають назву аква-культура (наприклад, ставкове господарство, вирощування мідій та устриць на певних ділянках морів у захисних сітчастих садках тощо).

Дані екологічних досліджень обов'язково мають бути враховані і в справі акліматизації видів. Так, акліматизуючи певний вид, людина повинна прогнозувати його можливі взаємозв'язки з корінними мешканцями екосистеми (аборигенними видами). Наприклад, у деяких випадках акліматизовані види виявляються більш конкурентоспроможними, ніж близькі корінні види, що може призвести до зникнення останніх. Приміром, медоносна бджола, акліматизована в Австралії, витіснила місцевий вид бджоли, позбавлений жала. На зникнення видів місцевої фауни та флори можуть впливати також акліматизовані паразити і шкідники акліматизованих видів. Місцеві види, як правило, не мають імунітету до незвичних для них патогенних організмів, що може спричиняти масові захворювання (епідемії).

висновки

Єдиною умовою відвернення глобальної екологічної кризи, яка може охопити нашу планету, є об'єднання зусиль урядів усіх країн у здійсненні програми створення екологічно стабільного суспільства. Для стабілізації біосфери необхідно зберігати і відтворювати лісовий фонд нашої планети та її водні ресурси.

Дані екологічних досліджень повинні широко використовуватись при створенні зелених зон у містах та навколо них, веденні мисливського господарства, у рибальстві, під час акліматизації видів тощо.