книги» вийшло у світ у 1980 році (їй передував виданий у 1977 році список рідкісних видів та тих, що перебувають під загрозою зникнення), наступне - у 1994 році (тварини) та 1996 (рослини). Згідно з «Положенням про «Червону книгу України», прийнятим Верховною Радою у 1992 році, «Червона книга» - це державний документ про сучасний стан видів тварин і рослин, які перебувають під загрозою зникнення, та про заходи щодо їхнього збереження й науково обгрунтованого відтворення. До неї вносять види тварин і рослин, які постійно чи тимчасово (наприклад, перелітні птахи) мешкають у природних умовах на території України або в межах її територіальних вод.

Види, занесені до «Червоної книги України» (мал. 134,135) залежно від стану їхніх популяцій та ступеня загрози зникнення розподілено на сім категорій.

Зниклі види - не виявлені в дикій природі після неодноразових пошуків, проведених у місцях їхнього можливого існування. /

Зникаючі види - перебувають під загрозою зникнення, збереження яких малоймовірне, якщо триватиме дія чинників, що негативно впливають на стан їхніх популяцій.

Вразливі види - в недалекому майбутньому можуть бути віднесені до категорії зникаючих, якщо не вжити негайних заходів для їхнього збереження.

Рідкісним видам у даний час не загрожує зникнення, хоча внаслідок їхньої незначної чисельності або обмеженого ареалу така загроза може виникнути за несприятливих змін середовища існування.

Нєвизначені і недостатньо відомі види потребують охорони, але відсутність достовірної інформації не дає змоги визначити, до якої з перерахованих вище категорій їх слід віднести.

Відновлені види - види, стан популяцій яких, завдяки вжитим заходам охорони, не викликає стурбованості. Проте вони не підлягають використанню і потребують постійного контролю.

Для кожного із занесених до «Червоної книги України» видів наведені дані про їхнє поширення, особливості будови, функціонування, життєвий цикл, чисельність у природі, вжиті заходи охорони або ті, що плануються, тощо. Нині в Україні потребують охорони близько 600 видів рослин і понад 380 видів тварин.

Природоохоронні території. Охороняють та відновлюють види, занесені до Червоної книги, різними способами, зокрема створенням різноманітних природоохоронних територій: заповідників, заказників, національних парків, пам'яток природи тощо.

Відтворення та використання територій, які є національним надбанням, здійснюється згідно із «Законом України про природно-заповідний фонд» (1992 рік). Природно-заповідний фонд України складають ділянки суходолу і водойм, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну тощо цінність для збереження різноманітності ландшафтів, генофонду видів, підтримання екологічного балансу.

Заповідники — це природоохоронні науково-дослідні установи загальнодержавного значення, які створюються з метою збереження у природному стані типових для даної місцевості або унікальних природних комплексів, вивчення природних процесів і явищ, що в них відбуваються, розробки наукових засад охорони природи. На