Популяції різних видів, які взаємодіють між собою, входять до складу багатовидових систем (біоценозів), які займають територію з подібними фізико-кліматичними умовами. Внаслідок взаємодії біоценозів з кліматичними та іншими небіологічними чинниками формуються біогеоценози. Для біогеоценотичного рівня організації характерне те, що в біогеоценозах відбувається потік енергії між популяціями різних видів, а також колообіг речовин між їхніми біотичною (живою) та абіотичною (неживою) частинами.

Окремі біогеоценози складають єдину біосферу - частину зовнішніх оболонок Землі, населену живими організмами. Біосферний рівень організації характеризується біологічним (тобто з участю живих організмів) колообігом речовин та єдиним потоком енергії, які забезпечують функціонування біосфери як єдиної цілісної системи.

ОСНОВНІ МЕТОДИ БІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Живу матерію на всіх рівнях організації досліджують різними методами, найголовнішими з яких є порівняльно-описовий, експериментальний, моніторинг та моделювання. Результати дослідів обробляють за допомогою математично-статистичного аналізу.

Порівняльно-описовий метод є найдавнішим. За його допомогою описують певні форми організмів чи явища. При цьому, щоб встановити своєрідність об'єкта досліджень, його порівнюють з іншими подібними об'єктами чи процесами. Наприклад, відкриття нових для науки видів неможливе без аналізу їхніх відмін від близьких форм. Те саме стосується органічних сполук, біохімічних процесів, будови та функцій клітин, тканин, організмів, екосистем тощо.

Для наукового дослідження будь-який біологічний об'єкт потрібно класифікувати, тобто визначити ступінь його подібності й відмінності від інших, порівнявши з ними. При цьому треба дотримуватись таких принципів:

- порівнювати лише в межах певного рівня організації живої матерії (наприклад, молекули - з молекулами, клітини - з клітинами, екосистеми - з екосистемами тощо);

- на кожному рівні визначати належність об'єкта досліджень до тієї чи іншої групи (наприклад, органічних речовин - до білків, ліпідів, вуглеводів, нуклеїнових кислот тощо) і порівнювати з іншими об'єктами в межах даної групи.

Експериментальний метод полягає у зміні дослідником будови об'єктів досліджень чи певних умов їхнього існування і спостереження за наслідками цих змін. Експерименти бувають польові та лабораторні.

Польові експерименти проводять у природних екосистемах або агроценозах. Наприклад, на експериментальних ділянках вивчають дію певних речовин на ріст рослин, випробовують заходи боротьби із шкідниками, досліджують вплив господарської діяльності людини на природні екосистеми тощо.