які оточують смоляні ходи. Назовні смоли виділяються переважно у суміші з ефірними оліями у вигляді густих рідин, які дістали назву бальзамів. У разі ушкодження поверхні рослини бальзами витікають зі смоляних ходів та затягують ранку. Цю властивість бальзамів використовують у медицині для загоювання ран, оскільки вони мають антибактеріальні властивості (живиця сосни, перуанський бальзам). Канадський бальзам (дістають з ялиці бальзамічної) застосовують у мікроскопічній техніці для виготовлення мікропрепаратів. Основу бальзамів хвойних становить скипидар, після відгонки його використовують як розчинник фарб, лаків тощо, а тверду смолу, яка лишилась (каніфоль), використовують при паянні, виготовленні лаків, сургучу, натирання струн смичкових музичних інструментів та ін. Стародавні єгиптяни та інші прадавні цивілізації застосовували консервуючі та антибіотичні властивості бальзамів для збереження трупів (мумій) протягом багатьох тисяч років.

Бурштин - це скам'яніла смола хвойних дерев другої половини крейдяного -палеогенового періодів. Його знаходять у вигляді грудок діаметром від кількох міліметрів до 50 см та масою до 10 кг. Бурштин більш-менш прозорий, його колір буває звичайно жовтий, рідше - білий, коричневий або майже чорний; інколи трапляються безбарвні прозорі частки. Він широко відомий як сировина для ювелірних виробів. У прозорих частках бурштину часто бувають добре помітні вкраплення комах і решток рослин минулих епох, які досліджують учені-палеон-тологи.

Особливий тип секретуючих органів - нектарники - це залози, розташовані в квітці чи на різних частинах пагонів. Вони складаються з основної тканини, клітини якої виділяють нектар, проток, якими він виходить назовні, та виростів епідерми, що оточують протоку та надають нектарникові різної форми (ямкоподібної, горбоподібної, ріжкоподібної тощо). Нектар - це водний розчин глюкози та фруктози, концентрація яких становить від 3 до 72% із домішками ароматичних речовин. Він слугує для приваблення комах і птахів - запилювачів квіток завдяки солодкому смаку. Всім відома здатність кропиви спричиняти опіки (тому в народі її називають жаливою). Її листки та молоді пагони густо вкриті волосками, всередині яких є канал, заповнений рідиною. У цій рідині є особливий фермент, що подразнює тваринні тканини, та мурашина кислота, які викликають відчуття болю та появу пухлинки на шкірі.

Близько 500 видів покритонасінних комахоїдних рослин поширено переважно в тропічних країнах (в Україні - кілька видів, з яких найвідоміші - росичка та пухирник). Вони вловлюють комах та інших членистоногих (пухирник - дрібних рачків) за допомогою видозмінених листків, на яких є волосини з клейким секретом, або самі листки мають форму глечика чи капсули, куди залазить комаха, приваблена запахом. Спеціальні залозки виділяють ферменти, що розкладають білки комах; перетравлені речовини всисаються через продихи. Так комахоїдні рослини поповнюють нестачу азотистих сполук, яких не вистачає у грунті місць їхнього зростання.

висновки

У більшості багатоклітинних організмів клітини диференціюються за будовою та функціями, утворюючи тканини - групи подібних за будовою, структурно та функціонально пов'язаних між собою клітин, які, як правило, мають спільне походження. Тканини тварин, на відміну від рослинних, мають у своєму складі ще й міжклітинну речовину - продукт життєдіяльності самих клітин.

У вищих рослин відомі такі типи тканин: твірні, з яких утворюються всі інші тканини, покривні, провідні, механічні та основні.