Особливі клітини епідерми, що містять хлоропласти, оточують продихові щілини та регулюють їхнє розкриття чи закриття.

З епідерми часто розвиваються одно- чи багатоклітинні волоски різноманітної будови. Одні з них захищають рослину від перегрівання, інші - від поїдання тваринами або виконують секреторну функцію. Особливе значення для живлення рослин мають кореневі волоски, утворені первинною покривною тканиною всисної зони кореня.

Вторинна покривна тканина виникає замість відмерлої епідерми, а також у глибинних шарах кори. Частина клітин основної тканини, яка входить до складу кори, відновлює здатність до поділу та утворює шар вторинної меристеми - корковий камбій. Назовні він продукує клітини, потовщені стінки яких просочуються жироподібною речовиною і стають непроникними для газів та води, а вміст цих клітин відмирає. Так утворюється корковий шар (корок). Усередину рослини корковий камбій продукує живі клітини основної тканини. Верхні шари корку легко злущуються, тому корковий камбій зберігає активність упродовж всього існування органа рослини, утворюючи все нові й нові коркові шари.

Провідні тканини (мал.40) забезпечують у рослині два плини речовин: висхідний (розчини мінеральних солей рухаються до надземних частин) і низхідний (синтезовані в листках і зелених стеблах органічні речовини пересуваються до інших органів). Ці потоки, відповідно, забезпечують два типи провідної тканини - ксилема та флоема.

Ксилема (від грец. ксилон - зрубане дерево) складається з власне провідних елементів - судин і трахеїд, а також супроводжувальних клітин основної тканини.