Залежно від особливостей будови клітин та виконуваних ними функцій розрізняють різні види паренхіми.

Фотосинтезуюча, або асиміляційна, паренхіма утворена з клітин, які містять хлоропласти. Вона міститься в зелених органах рослини (переважно в листках). У клітинах асиміляційної паренхіми відбуваються процеси фотосинтезу.

Запасаюча паренхіма є в усіх органах рослини, утворюючи інколи окремі шари (наприклад, серцевина стебел). В її клітинах розташовані лейкопласти, іноді - ще й хромопласти (паренхіма квіток, плодів). У цих клітинах запасаються крохмаль та інші поживні речовини, у рослин посушливих місцевостей - вода (водоносна паренхіма).

Повітроносна паренхіма, або аеренхіма (від грец. аер — повітря), виконує функції газообміну і проведення газів до різних тканин і тому має добре розвинені міжклітинники. Найкраще розвинена аеренхіма у рослин, які зростають в умовах з ускладненим газообміном (водяні та болотяні рослини).

За певних умов клітини паренхіми можуть відновлювати здатність до поділу. Так виникають камбій, корковий камбій, виразкова меристема тощо. Окремі клітини паренхіми виконують секреторну функцію, синтезуючи смоли, ефірні олії тощо і секретуючи їх назовні.

Видалення продуктів обміну, або екскреція, у рослин має певні особливості порівняно з тваринами. Ці продукти звичайно накопичуються в певних клітинах, вилучаючись у такий спосіб із обміну речовин організму. Назовні частина з них виділяється через спеціальні видільні клітини або багатоклітинні утвори (залози). Часто продукти обміну мають певне значення для життєдіяльності самого організму; тому у рослин важко відрізнити екскрецію від секреції, тобто утворення необхідних організму речовин у тих або інших клітинах чи залозах.

Видільну функцію виконують видозміни епідерми - багатоклітинні залозисті волоски або пластинки різноманітної будови. Всередині рослин в основній тканині є особливі залозисті клітини, які утворюють певні речовини; міжклітинні порожнини, де ці речовини накопичуються, та система видільних ходів, якими секрети виводяться назовні. Ці ходи пронизують стебла і частково листки в різних напрямках та мають оболонку з кількох шарів відмерлих і живих клітин. Основними речовинами, які продукують ці утвори, є ефірні олії, бальзами та смоли.

Ефірні олії - це суміш летких органічних речовин різної хімічної будови. Вони мають певне значення в житті рослин: завдяки своєму сильному запаху приваблюють запилювачів, відлякують ворогів, деякі з них (фітонциди) вбивають або пригнічують ріст і розмноження мікроорганізмів. У світі відомо близько 3 тис. видів покритонасінних та голонасінних рослин, що продукують ефірні олії; з них близько 200 видів використовують у парфумерії, кулінарії, як лікарські засоби, розчинники, для виготовлення лаків тощо. Згадаймо всім відомі трояндову та лавандову олії, олію кропу тощо. Листки ясенцю, який зростає в лісах Криму, виділяють настільки багато ефірної олії, що вона подібно хмарці оточує кущик рослини. Якщо в безвітряну суху погоду до такого кущика піднести запалений сірник, він спалахне яскравим полум'ям. Олія згорає настільки швидко, що не шкодить рослині, звідки і народна назва останньої - «неопалима купина».

Смоли - це продукти життєдіяльності голонасінних (сосна, кедр, кипарис та ін.) та покритонасінних (частини бобових, наприклад, астрагалу, деяких зонтичних тощо). Вони становлять складну суміш різних органічних речовин - смоляних кислот, спиртів, високомолекулярних вуглеводів тощо. Утворюються в клітинах,