нається з потовщення ділянки ектодерми на спинному боці зародка, яка перетворюється на нервову пластинку. Згодом боки нервової пластинки підіймаються й утворюють нервові валики, а між ними виникає поздовжній «рівчачок» (майбутня порожнина нервової системи). Валики з'єднуються на спинному боці і нервова пластинка перетворюється на нервову трубку, яка відокремлюється від іншої ектодерми. Ектодерма зростається над нервовою трубкою і згодом дає початок покривному епітелію. Розширений передній кінець нервової трубки поділяється згодом на п'ять первинних мозкових пухирців, які відповідають певним відділам головного мозку (крім представників підтипу Безчерепні, до якого належать ланцетники, у яких є лише незначне потовщення переднього кінця нервової трубки). Від відділу, що відповідає майбутньому проміжному мозку, в обидва боки вип'ячуються очні пухирці, з яких згодом розвиваються очі.

На фазі нейруляції процеси органогенезу відбуваються не тільки в ектодермі, айв інших зародкових листках. Наприкінці нейруляції зародок набуває плану будови дорослого організму: під нервовою трубкою міститься хорда, під нею - кишечник тощо.

Хорда (від грец. хорде - струна), або спинна струна - несегменто-вана скелетна вісь у представників типу Хордові. Це пружний тяж, який виникає із вип'ячування спинної частини первинної кишки, розташованої під нервовою трубкою.

Лише у деяких хордових (ланцетники, осетероподібні, дводишні риби тощо) хорда зберігається впродовж усього життя. Здебільшого вона є лише у зародків, а у дорослих особин її заміняє хрящовий або кістковий хребет. Залишки хорди можуть бути у вигляді міжхребцевих дисків (крокодили, ссавці) або взагалі зникають (птахи).

З ектодерми, крім нервової тканини, виникають елементи органів чуттів, зовнішній шар покривів (епідерміс шкіри) та шкірні залози, передня та задня кишки, зовнішні зябра земноводних тощо.

Ентодерма дає початок епітелію, що вистеляє порожнину середньої кишки, та похідним від неї травним залозам (печінка, підшлункова залоза), хорді, плавальному міхуру, внутрішнім зябрам, легеням, секретуючим відділам передньої та середньої часток гіпофіза та щитовидної залози.

З мезодерми формуються зачатки скелета, мускулатури, кровоносної системи, статевих та видільних органів, сполучнотканинні шари шкіри, плевра, брижі черевної порожнини тіла, перикард тощо.

Явище ембріональної індукції. За умов нормального розвитку формування окремих частин зародка й організму в цілому узгоджене за місцем та часом. Це пояснюється тим, що, як правило, зачатки одних органів розвиваються під впливом взаємодій із зачатками інших, які заклалися раніше.

Явище взаємодії між частинами зародка під час ембріогенезу, за якої одна з них визначає напрямок розвитку сусідньої, дістало назву ембріональної індукції (від лат. індукціо - спонукання). Та