які відрізняються від інших за ознаками, що її зацікавили, і відбирає їх для подальшого розмноження. Серед потомства відібраних плідників проводять добір: особин, що успадкували від батьків бажані для людини ознаки, залишають для подальшого розмноження. З покоління в покоління бажана ознака все більше розвивається, бо як плідників обирають особин, у яких вона виражена найкраще. Водночас шляхом гібридизації людина може поєднувати (комбінувати) в потомках різні корисні для неї ознаки батьківських форм. Добір за певними ознаками, як правило, приводить до змін і деяких інших ознак (корелятивна, або співвідносна мінливість), а згодом і до корінної перебудови організмів, тобто до створення нового сорту або породи.

Ч.Дарвін показав, що на початкових етапах створення культурних форм діяв несвідомий добір. Надаючи переваги при розмноженні певним особинам, людина не ставила свідомо перед собою завдання вивести нові породи та сорти і не застосовувала різних систем схрещувань і типів штучного добору. Згодом, у другій половині XVIII сторіччя, несвідомий штучний добір був замінений на плановий (методичний). У його основі - підбір батьківських пар, застосування різних варіантів схрещування та плановий добір серед отриманого потомства за певними ознаками, що дає змогу виводити породи або сорти зі заздалегідь запланованими властивостями.