Отже, штучний добір - це вибір людиною найцінніших у господарському відношенні тварин, рослин, мікроорганізмів для одержання від них нащадків з бажаними ознаками.

Штучний добір - найважливіший елемент будь-якої селекційної роботи. Він необхідний не тільки для виділення кращих за своїми показниками форм і збереження досягнених результатів, а й для їхнього подальшого вдосконалення.

Як зазначалося, неодмінною умовою ефективного штучного добору є різноманітність вихідного матеріалу. Її збільшенню сприяє використання для селекційної роботи плідників різного географічного походження, впливу різноманітних чинників довкілля, зокрема мутагенних тощо. Якщо різноманітність вихідного матеріалу незначна, штучний добір виявляється малоефективним. Для самозаплідних організмів добір буде ефективним доти, доки з вихідної, неоднорідної за генетичним складом групи особин не будуть виділені чисті лінії. Подальший добір у чистих лініях організмів, гомозиготних за більшістю алелей, результатів практично не дає, а джерелом спадкових змін у них можуть бути лише мутації.

У своєму класичному досліді датський генетик В.Іоганзен від різних рослин квасолі відібрав насіння, що мало найбільшу і найменшу масу. В межах кожної з цих чистих ліній (квасоля - самозапильна рослина) він здійснював добір відповідно на зменшення чи збільшення маси насінин. В обох випадках протягом шести поколінь добір помітних результатів не дав.

Ознаки чи їхні стани, які добирає людина, не завжди виявляються корисними для самих організмів; створені породи і сорти часто вже нездатні до самостійного існування і потребують повсякчасного піклування людини. Наприклад, важко собі уявити, яким чином можуть врятуватись від хижаків у природі тварини м'ясних порід великої рогатої худоби із масивним тілом і коротенькими ногами (мал.92). В процесі штучного добору фенотипна мінливість організмів зростає, а їхня загальна життєздатність знижується. На породу чи сорт, створені людиною, водночас діє і весь комплекс чинників довкілля (кліматичні, вплив інших організмів тощо). Тож людина повинна створювати умови, найсприятливіші для розвитку тих чи інших ознак або їхніх станів.

Застосовують масову та індивідуальну форми штучного добору. За масового добору з вихідного матеріалу виділяють особин із фе-нотипними особливостями, що цікавлять селекціонерів. Хоча масовий добір простий у застосуванні і може давати непогані результати, він має і ряд недоліків. Групи особин, подібних за фенотипом, можуть виявитися генотипно різнорідними (гомозиготними або гетерозиготними за певними домінантними алелями). Це неодмінно впливатиме на ефективність добору: гіри схрещуванні гетерозиготних організмів між собою у гібридів перших поколінь зміни ознак у бік, бажаний для селекціонерів, відбуватимуться досить швидко, але у міру накопичення гомозиготних особин ефективність добору знижуватиметься.