Ще одним генетичним наслідком спорідненого схрещування є розпад єдиної вихідної популяції на ряд генотипно відмінних між собою гомозиготних ліній. Так, у разі гетерозиготності за одним геном (Аа) можуть виникнути дві гомозиготні лінії (АА та аа), за гетерозиготності за двома генами (АаВЬ) - відповідно чотири (AABB, AAbb, aaBB, aabb) і т.д.

Біологічним наслідком спорідненого схрещування є ослаблення або навіть виродження нащадків (мал.94), оскільки у таких гомозиготних організмів збільшується ймовірність фенотипного прояву летальних чи сублетальних рецесивних алелей. Таким чином, тісний інбридинг часто призводить до появи організмів із різноманітними спадковими аномаліями. Наслідки спорідненого схрещування були відомі людині ще в сиву давнину. Наприклад, близько 20% людей-альбіносів є нащадками від споріднених шлюбів. Відомо, що у людини є декілька рецесивних летальних алелей, здатних у гомозиготному стані спричинити смерть. Тому шлюби між близькими родичами вважалися небажаними або взагалі заборонялися релігією чи законами.

У селекції споріднене схрещування застосовують для отримання чистих ліній. Інбридинг дає можливість дістати цінні ознаки в гомозиготному стані і закріпити їх серед нащадків.

Неспоріднене схрещування. Явище гетерозису. Неспорід-нене схрещування, або аутбридинг (від англ. аут — поза) — гібридизація організмів, які не мають тісних родинних зв'язків, тобто представників різних ліній, сортів чи порід одного виду. Неспорід-