Інтенсивність дії деяких екологічних факторів може залишатися відносно сталою протягом тривалих історичних періодів розвитку біосфери (наприклад, сонячне випромінювання, сила тяжіння, сольовий склад морської води, газовий склад атмосфери тощо). Більшість з них має мінливу інтенсивність (температура, вологість тощо). Ступінь мінливості кожного з екологічних факторів залежить від особливостей середовища існування організмів. Наприклад, температура на поверхні грунту може варіювати у значних межах залежно від пори року чи доби, погоди тощо, тоді як у водоймах на глибинах понад кілька метрів перепади температури майже відсутні.

Зміни екологічних факторів можуть бути:

— періодичними, залежно від часу доби, пори року, положення Місяця відносно Землі тощо;

—  неперіодичними, наприклад, виверження вулканів, землетруси, урагани та ін.;

— спрямованими протягом значних історичних проміжків часу, наприклад, зміни клімату Землі, пов'язані з перерозподілом співвідношення площ суходолу та Світового океану.

Кожен із живих організмів постійно пристосовується до всього комплексу екологічних факторів, тобто до середовища існування, регулюючи процеси життєдіяльності відповідно до змін цих чинників. Середовище існування - це сукупність умов, у яких мешкають певні особини, популяції, угруповання організмів.

Закономірності впливу єкологічних факторів на живі орга-

нізми. Незважаючи на те, що екологічні фактори дуже різноманітні та різні за природою, відмічають деякі закономірності їхнього впливу на живі організми, а також реакцій організмів на дію цих факторів. Пристосування організмів до умов середовища існування називаються адаптаціями. Вони виробляються на всіх рівнях організації живої матерії: від молекулярного до біогеоценотичного. Адаптації непостійні, оскільки змінюються в процесі історичного розвитку окремих видів залежно від змін інтенсивності дії екологічних факторів. Кожен вид організмів пристосований до певних умов існування особливим чином: не існує двох близьких видів, подібних за своїми адаптаціями (правило екологічної індивідуальності). Так, кріт (ряд Комахоїдні) і сліпак (ряд Гризуни) (мал.114) адаптовані до існування у грунті. Але кріт риє ходи за допомогою передніх кінцівок, а сліпак - різців, викидаючи назовні грунт головою.

Добра пристосованість організмів до певного чинника не означає такої самої адаптованості до інших (правило відносної незалежності адаптацій). Наприклад, лишайники, які можуть оселятись на субстратах, бідних на органіку (наприклад, скельних породах) та витримувати посушливі періоди, дуже чутливі до забруднення повітря.

Існує і закон оптимуму: кожен фактор позитивно впливає на організм лише у певних межах. Сприятлива для організмів певного виду інтенсивність впливу екологічного фактора має