озону (0₃), який утворюється під дією сонячної радіації з кисню (О₂). Озоновий екран має виняткове значення для існування біогеоценозів суходолу і біосфери в цілому, відбиваючи короткохвильове ультрафіолетове випромінення Сонця, яке згубно діє на живу матерію.

Біосфера та її межі. Поняття біосфера (від грец. біос - життя) запропонував у 1875 році австрійський геолог Е. Зюсс. Учення про біосферу як особливу частину Землі, населену живими організмами, створив український учений В.І.Вернадський (мал.2), хоча на його думку, вперше до цієї ідеї в своїх працях наблизився французький біолог Ж.-Б. Ламарк (мал.1).

Біосфера не утворює окремої оболонки Землі, а є частиною геологічних оболонок земної кулі, заселених живими організмами, займаючи верхню частину літосфери, всю гідросферу та нижній шар атмосфери (мал.128). Це - сукупність усіх біогеоценозів Землі, єдина глобальна екосистема вищого порядку.

В.І. Вернадському належить також заслуга створення нової науки - біогеохімії - вчення про геохімічну діяльність живих організмів. Вона досліджує роль живих організмів у перетворенні земної кори: руйнуванні гірських порід, ґрунтоутворенні, формуванні осадових порід (мал. 129), колообігу, перерозподілі та концентрації хімічних елементів у біосфері.

У глиб літосфери організми можуть проникати на відносно незначні глибини, наприклад, на глибинах 2—4 км мешкають лише деякі групи бактерій, переважно у нафтоносних пластах. Проник-