§ 78. ПОПУЛЯЦІЯ ЯК ОДИНИЦЯ ЕВОЛЮЦІЇ. ЕЛЕМЕНТАРНІ ФАКТОРИ ЕВОЛЮЦІЇ

Пригадайте: які основні досягнення генетики популяцій?

Механізми дії факторів у популяції. Як відомо, різні фактори довкілля діють тільки на фенотип, оскільки генотип - це лише певним чином записана в молекулах ДНК спадкова інформація. Вона може не проявлятись фенотипно у гетерозиготному стані, якщо її визначає рецесивна алель. Тому в популяціях диплоїдних організмів, які розмножуються статево та запліднюються перехресно, рецесивні мутації можуть тривалий час перебувати в гетерозиготному стані, створюючи резерв спадкової мінливості. Їхній прояв у фенотипі залежить від частоти зустрічальності алелей, які несуть ці мутації. Чим ширше вони розповсюджуються серед особин популяції завдяки послідовним схрещуванням, тим більше ймовірність їхнього переходу у гомозиготний стан і прояву у фенотипі. Залежно від відповідності таких станів ознак до умов довкілля їхні носії - особини - або гинуть, або дають плідне потомство. В останньому випадку через кілька поколінь такий рецесивний стан ознаки (фен) як більш пристосувальний повністю витісняє з популяції менш відповідний даним умовам домінантний фен. При цьому зникає і відповідна алель старого домінантного фена разом зі своїми носіями - організмами.

Напівдомінантні і домінантні мутації в результаті взаємодії з довкіллям під час онтогенезу особини - їхнього носія - пев-ним чином проявляються у фенотипі. Такі організми або відразу елімінують (гинуть) чи не дають плідного потомства, якщо певний фен не відповідає умовам навколишнього середовища, або, якщо він надає істоті певних переваг, широко розповсюджується в популяції з її потомством.

Незважаючи на природу (рецесивність чи домінантність) певного стану ознаки, за умови відповідності довкіллю він розповсюджується в популяції разом зі своїми носіями - особинами. Невідповідні фени, навпаки, зникають разом із фенотипами, до яких вони належать. Водночас відбувається і перерозподіл частот зустрічальності алельних генів (через загибель носіїв шкідливих і виживання особин з корисними алельними генами).

Спостереження в природних умовах підтвердили високу адаптивну здатність популяцій до змін умов довкілля. Наприклад, у середині минулого сторіччя в Англії переважали світлі особини метелика березового п'ядуна, які мають захисне забарвлення відповідно до тла стовбурів берез. У промислових районах унаслідок задимлення стовбури стали сірими, і за кілька десятків років у популяціях п'ядуна почала переважати форма з темними крилами (мал.145). У наш час, завдяки заходам боротьби з промисловими викидами в атмосферу, берези в Англії знову стали білими. У березового п'ядуна повторно почав переважати фен світлого забарвлення. Генофонд його популяції також змінився, оскільки в ньому знову поширилась алель