молекулярний, клітинний, організмовий, популяційно-видовий, біо-геоценотичний та біосферний. Ступінь інтеграції (взаємозв'язків між частинами) живих систем різко знижується при переході на кожний наступний вищий рівень (від молекулярного до біосферного).

5. Живі істоти здатні до розмноження, росту та індивідуального розвитку (онтогенезу) від моменту зародження до смерті. Безперервність життя забезпечується життєвими циклами. Всі нові клітини та організми виникають, незважаючи на різноманітність способів розмноження, виключно з батьківських клітин. У нуклеїнових кислотах (ДНК та вірусна РНК) у вигляді певної послідовності нуклеотидів закодована спадкова інформація. її сукупність має назву генотип. Під час поділу клітини він передається наступному поколінню повністю або перекомбіновується внаслідок поєднань (злиття) гамет різних особин у процесі запліднення. Генотип реалізується у фенотипі (сукупність усіх матеріальних структур і властивостей організму) шляхом матричного синтезу білків, у тому числі ферментів. Його прояв у фенотипі є наслідком взаємодії з умовами довкілля. Генотип може змінюватись у результаті мутацій, які є джерелом спадкової мінливості.

6. Процеси життєдіяльності в клітинах та одноклітинних організмах здійснюються в особливих утворах - органе-лах, а у багатоклітинних - ще і в тканинах, органах та системах органів. Для живих істот характерна подразливість, тобто певна реакція на чинники зовнішнього середовища. У тварин із нервовою системою вона відбувається у формі рефлексів. Багато-клітинним організмам властиві спеціальні регуляторні системи, які спрямовані на підтримання гомеостазу та спричинюють адаптивні реакції організмів до умов довкілля. Це - гуморальна регуляція за допомогою біологічно активних речовин (гормонів, фі-тогормонів тощо), а у більшості тварин — також нервова й імунна.

7. Пристосованість організмів до умов довкілля та їхнє біорізноманіття - це наслідки історичного розвитку шляхом еволюції (процесу виникнення необоротних спадкових адаптивних змін). Еволюція відбувається в популяціях у середовищі біогеоценозів. Її темпи різко зростають у разі швидких змін довкілля (біоценотичних криз) та уповільнюються у стабільних умовах. Вимирання чи виживання певних груп організмів під час екологічних (біоценотичних) криз зумовлене відповідно їхньою неспроможністю або, навпаки, здатністю швидко пристосовуватись до змін довкілля (еволюціонувати). Біологічне процвітання (прогрес) певного виду пов'язане з оптимальною густотою його популяцій (показником високого ступеня гомеостазу), зумовленою збалансованістю народжуваності та смертності. Історичний час існування певної групи не залежить від ступеня її морфологічного ускладнення, частоти зміни поколінь, екологічних особливостей тощо.

8. Біопродуктивність та біорізноманіття біосфери є стабільними величинами. Вони визначаються максимально можливою продуктивністю автотрофів у межах біосфери та повним засвоєнням продуктів їхньої життєдіяльності у ланцюгах живлен-