тозу виконують захисну функцію (наприклад, лімфоцити хордових). Явище фагоцитозу відкрив видатний український учений 1.1. Мєчников (мал.2) у 1882 році.

Процес фагоцитозу відбувається в кілька етапів. Спочатку клітина зближується з об'єктом, який має захопити. Під час їхнього безпосереднього контакту плазматична мембрана огортає об'єкт і проштовхує його в цитоплазму. Так утворюється фагосома (наприклад, травна вакуоля) - пухирець, вкритий мембраною. До неї надходять лізосоми, що містять гідролітичні ферменти, які перетравлюють об'єкт, неперетравлені рештки згодом виводяться з клітини.

Піноцитоз (від грец. піно - п'ю, вбираю) — захоплення та поглинання клітиною рідин разом із розчиненими в них сполуками. Процес піноцитозу подібний до фагоцитозу, але відбувається переважно завдяки вгинанню мембрани. Піноцитоз спостерігають у клітин різноманітних організмів.

Тільки поглинанням речовин та їхнім виділенням з клітини функції плазматичної мембрани не обмежуються. Мембранам властива ферментна активність: на них містяться деякі ферменти, що беруть участь у регуляції обміну речовин та енергії. Певні мембранні білки - антитіла - виконують захисну функцію, оскільки здатні зв'язувати антигени (мікроорганізми та речовини, які клітина сприймає як чужорідні) і тим самим запобігати їхньому проникненню до клітини. Тож плазматична мембрана є ще й однією з ланок у здійсненні імунітету.