Залежно від будови та властивостей клітинної стінки бактерії поділяють на грампозитивні та грамнегативні. У перших клітинна стінка забарвлюється специфічними барвниками, а у других - ні. Структура клітинної стінки грамнегатив-них бактерій складніша завдяки шару полісахаридів і додатковій зовнішній мембрані. На них не діють деякі антибіотики (пеніцилін та актиноміцин), тоді як на грампозитивні бактерії, у яких такого шару немає, ці речовини впливають.

Клітинна стінка бактерій має антигенні властивості. За антигенами лейкоцити «впізнають» хвороботворні бактерії і синтезують до них антитіла. Ліпополісахари-ди клітинної стінки дають змогу клітинам бактерій прилипати до різних субстратів (клітин еукаріот, емалі зубів тощо), а також злипатися між собою. Над клітинною стінкою багатьох бактерій інколи розміщена захисна слизова капсула, що складається з полісахаридів. Вона не дуже міцно зв'язана з клітиною і легко руйнується під дією певних сполук.

До підмембранних комплексів клітин, крім згаданої вище пелі-кули, належать білкові утворення (мікротрубочки та мікрофіламен-ти), які становлять опору клітин (цитоскелет). Елементи цитоске-лета виконують опорну функцію, сприяють закріпленню органел у певному положенні, а також їхньому переміщенню в клітині.

Мікрофіламенти (від грец. мікрос - маленький та лат. філаментум - нитка) -це тоненькі нитки (діаметр - 4-7 нм) зі скоротливих білків (актину, міозину тощо), які пронизують цитоплазму. Мікрофіламенти можуть утворювати плетиво під плазматичною мембраною. Вони беруть участь у зміні форми клітини, наприклад, під час її руху, а також під час поділу тваринних клітин. Пучечки мікрофіламентів одним кінцем прикріплюються до однієї структури (наприклад, мембрани), а другим - до іншої (різні органели, молекули біополімерів). При збудженні клітини