редньо пов'язані з мембранами комплексу Гольджі (мал.23), який забезпечує зберігання, пакування і транспорт речовин, синтезованих на мембранах ендоплазматичної сітки або ним самим.

За допомогою комплексу Гольджі відтворюються різні мембранні структури клітини, зокрема лізосоми, формуються нові плазматичні мембрани і клітинні стінки під час поділу рослинних клітин. Лізосоми здатні зливатися з піноцитозними чи фагоцитозними пухирцями, мембрани яких, у свою чергу, виникають із плазматичної. З мембран ендоплазматичної сітки утворюється ядерна оболонка після поділу клітини. Так, зовнішня ядерна мембрана є продовженням мембрани ендоплазматичної сітки, і на її поверхні можуть розміщуватись рибосоми.

Мітохондрії та пластиди вкриті подвійною мембраною (мал. 25). Внутрішня мембрана утворює вгини. Ці органели самовідтворюються поділом і не мають прямих зв'язків з іншими мембранними структурами клітини.

Таким чином, єдина мембранна система клітини становить комплекс мембранних структур, пов'язаних між собою просторово та функціонально.

Структурну організацію мембран зумовлюють властивості їхніх окремих компонентів. Мембрана залишається сталою протягом життя клітини, хоча усі її складові постійно оновлюються. Наприклад, час життя клітини печінки - близько 200 днів, хоча напівперіод життя (час, за який залишається половина досліджуваної речовини) її окремих компонентів набагато менший: для білків плазматичної та