хімічним шляхом за допомогою сполук-медіаторів (від лат. медіатор - посередник), наприклад, ацетилхоліну.

Різні групи тварин мають різні типи нервової системи (дифузна - у кишковопорожнинних, драбинчастого типу - у плоских червів, типу черевного нервового ланцюжка - у кільчастих червів та членистоногих, розкидано-вузлового типу - у молюсків, трубчастого - у хордових тварин тощо), але принцип їхньої роботи подібний.

Ендокринна система. Ендокринні залози розвинені у більшості типів тварин. Вони не сполучаються просторово, їхня робота узгоджується або завдяки нервовій регуляції, або ж гормони, що виробляються одними залозами внутрішньої секреції, можуть впливати на роботу інших (так, у ссавців цю функцію виконують гормони гіпофіза). В свою чергу, гормони, що виробляються залозами внутрішньої секреції, впливають на роботу нервової системи.

Особливе місце в регуляції функцій організму належить нейро-гормонам — біологічно активним речовинам, що виробляються особливими нейросекреторними клітинами гіпоталамуса, епіфіза, мозкової речовини надниркових залоз, нервових вузлів вегетативної (автономної) нервової системи хребетних, особливих нейросекретор-них органів безхребетних тварин тощо. Нейрогормони надходять у кров, міжклітинну або спинномозкову рідину і дистанційно впливають на роботу певних органів. Нейросекреторні клітини виявлені у всіх тварин, які мають нервову систему.

У хребетних тварин існує тісний зв'язок між гіпоталамусом та гіпофізом, так звана гіпоталамо-гіпофізарна система. Він цолягає в тому, що синтезовані клітинами гіпоталамуса нейрогормони надходять по кровоносних судинах у передню частку гіпофіза. Там нейрогормони стимулюють або гальмують секрецію певних гормонів, які, у свою чергу, діють на інші залози внутрішньої секреції.

Гуморальна регуляція може здійснюватись й іншими біологічно активними речовинами (наприклад, концентрація вуглекислого газу в крові впливає на діяльність дихального центру хребетних тварин, концентрація іонів кальцію та калію - на діяльність серця та ін.). Вона відбувається повільніше, ніж нервова, але на відміну від останньої справляє триваліший вплив на фізіологічний стан як окремих органів та їхніх систем, так і організму в цілому.

Важливу роль у забезпеченні життєдіяльності організму відіграє імунітет. Імунітет (від лат. імунітас - звільнення від чогось) - це здатність організму до захисту власної цілісності, несприйнятливості збудників певних захворювань. У створенні імунітету беруть участь неспецифічні та специфічні механізми.

До неспецифічних механізмів імунітету (вроджений імунітет) належать бар'єрна функція епітелію шкіри та слизових оболонок внутрішніх органів, бактерицидна дія деяких ферментів (наприклад, ферменту слини, слізної рідини, гемолімфи членистоногих -лізоциму), кислот (молочної та жирних, що виділяються з секретом потових і сальних залоз, соляної кислоти, яка міститься у складі