приклад, довгий джгутик у евглени зеленої). Якщо клітина ділиться на велику і маленьку дочірні, то такий поділ називається брунькуванням (наприклад, дріжджів тощо).

При множинному поділі спочатку багаторазово ділиться ядро материнської клітини, яка стає багатоядерною, а вже потім ділиться цитоплазма й утворюється багато одноядерних дочірніх клітин (мал.52). Така форма нестатевого розмноження властива, наприклад, паразитові крові людини - малярійному плазмодію.

Спороутворення відомо у багатьох еукаріот (гриби, водорості, мохи, папороті, плауни, хвощі). У рослин і грибів спори звичайно утворюються всередині спеціалізованих органів - спорангіїв. Спори рослин і грибів, на відміну від спор бактерій, слугують не тільки для переживання несприятливого періоду та розповсюдження, але й для розмноження. Спороутворенню у грибів і рослин часто передує статевий процес, із заплідненої яйцеклітини (зиготи), яка ділиться за допомогою мейозу, утворюється спорангій.

У деяких водоростей і грибів спори можуть утворюватись у результаті мітозу. Спори із джгутиками (зооспори) (мал.52) здатні активно пересуватись, а спори, які їх не мають, поширюються водою, вітром та іншими організмами. Тривалість життя зооспор незначна (до декількох годин), а нерухомі спори, вкриті щільною оболонкою, можуть зберігати життєздатність значно триваліший період (протягом років, іноді - десятків років).

У деяких паразитичних найпростіших (наприклад, споровиків) спори - це одноклітинні або багатоклітинні утвори, оточені щільною оболонкою, які не є формою розмноження, а слугують для переживання несприятливого періоду та зараження хазяїв. Під час дозрівання вміст таких спор кілька разів ділиться, утворюючи кілька клітин під загальною оболонкою.

Вегетативне розмноження, на відміну від нестатевого, - це розмноження відокремленими від материнського організму багатоклітинними частинами, наприклад, вегетативними органами.

У багатоклітинних водоростей, грибів і лишайників вегетативне розмноження може відбуватись у вигляді фрагментації — за допомогою відокремлення певних ділянок тіла (наприклад, у зелених нитчастих водоростей, цвілевих грибів, лишайників) чи за рахунок спеціалізованих утворів (у лишайників).

Вищі рослини можуть розмножуватися вегетативними органами або їхніми частинами (коренями, частинами пагонів та їхніх видозмін - кореневищ, бульб, цибулин, бульбоцибулин, бруньок, що відпадають від материнської особини, вусів тощо) (мал.53).

Способи вегетативного розмноження тварин також різноманітні: брунькування, впорядкований чи невпорядкований поділ тіла та інші (мал. 54).

У разі невпорядкованого поділу кількість і розміри частин, на які розпадається організм, непостійні. Цей тип поділу поширений серед багатьох безхребетних тварин (губки, кишковопорожнинні, плоскі та кільчасті черви, голкошкірі).