до протидії течіям, якими вони розносяться на значні відстані. Їхні адаптації до існування у товщі води пов'язані із забезпеченням плавучості: збільшення питомої поверхні тіла (дрібні розміри, різноманітні вирости), зниження його щільності (полегшення скелетних елементів, накопичення жиру, наявність газових вакуолей) та ін.

Нектонні організми (більшість риб, головоногих молюсків, китоподібні) здатні до активного пересування у товщі води незалежно від напрямків течій. Вони мають обтічну форму тіла і добре розвинені органи руху.

До складу бентосу (мал. 106,124) входять організми, які мешкають на поверхні та в товщі грунту водойм (форамініфери, поліпи, круглі та багатощетинкові черви, двостулкові та деякі інші молюски, ракоподібні - вусоногі рачки, краби, омари та ін., голкошкірі, придонні риби, наприклад, бички, деякі водорості, ціанобактерії, бактерії тощо). Ці організми пристосовані до прикріплення до дна або пересування по ньому, заглиблення в його товщу тощо.

Організми, які селяться на різних субстратах у товщі води (днища кораблів, гідротехнічні споруди тощо), належать до перифітону (губки, частина водоростей, вусоногі ракоподібні та ін.). Вони мають різноманітні засоби прикріплення до субстрату. Поширюються ці істоти на певних фазах життєвого циклу (у вигляді спор, личинок).

Своєрідну групу складають організми, які мешкають на межі водного та наземно-повітряного середовищ, населяючи поверхневу плівку води (нейстон) (мал. 106), (наприклад, клопи-водомірки) використовуючи сили поверхневого натягу води для пересування по цій плівці, чому сприяє незмочуваність тіла.

Основні властивості водного середовища. Різні зони Світового океану розрізняються за характером дії екологічних факторів, серед яких провідна роль належить температурі, освітленості, тиску, газовому складу, солоності води, рельєфу дна тощо.

Температурний режим. Висока питома теплоємність водойм зумовлює значно менші коливання температури у поверхневих шарах води порівняно з повітрям (мал. 107) (річна амплітуда температур у поверхневих шарах океану не перевищує 10-15°С, а на великих глибинах температура взагалі стала - від —1,5 до —2°С), але різні типи водойм значно відрізняються за температурним режимом.

Світло. Освітленість водойм швидко зменшується зі збільшенням глибини. Як правило, на глибинах понад 150-250 м фотосинте-зуючі водорості існувати не можуть. На глибину проникнення світла також впливають пора року, прозорість води тощо.

На глибини понад 1 500 м світло не проникає взагалі. Деякі глибоководні організми (кишковопорожнинні, ракоподібні, молюски, риби) самі здатні виробляти світло за рахунок окиснення певних ліпідів (явище біолюмінесценції). За певними світловими сигналами вони збираються у табуни (зграї), зустрічаються особини різних статей та ін. Свіченням хижаки (наприклад, риби-вудильни-ки) приваблюють здобич.