Іншою характерною рисою грунту як середовища існування є порівняно невелика амплітуда добових і річних коливань температур (на глибинах понад 2 м сезонні коливання температури майже не відчуваються). Це дає можливість наземним організмам мігрувати в товщу грунту і там переживати в активному чи неактивному стані період низьких або підвищених температур. У грунті є значні запаси органічних речовин, що створює кормову базу для різноманітних організмів.

Виділяють різні типи грунтів, які відрізняються замеханічним (розміри ґрунтових часток) та хімічним (співвідношення вмісту органічної й неорганічної речовини) складом. Розміри твердих часток визначають величину ґрунтових шпар (чим більші розміри часток, тим більший діаметр шпар). Це, у свою чергу, впливає на властивості грунтів: чим краще розвинені шпари, тим легше в глиб грунту проникають повітря і водний розчин солей (наприклад, у піщаних грунтах). У грунтах із добре розвиненою шпаристістю легше прокладати свої ходи ґрунтовим тваринам (ходи дощових червів виявляли на глибинах до 8 м).

Над грунтом розміщений шар підстилки, який формується переважно за рахунок рослинного опаду. Завдяки підстилці відбувається обмін елементами живлення у системі рослина - грунт. За участю живих організмів - мешканців грунту (бактерій, грибів, тварин) - органічні рештки підстилки активно переробляються (утворюється подрібнена органіка-детрит), перемішуються з мінеральними речовинами і надходять у верхній шар грунту.

Верхній шар грунту - гумусовий. Він темно забарвлений і має високий вміст органічних речовин. Саме гумусовий шар визначає родючість грунтів. У середньому шарі грунту осідають і перетворюються вимиті з верхнього шару речовини. Нижній шар грунту — це материнська порода, матеріал якої подрібнюється з часом і перетворюється на грунт.

Грунт — більш стабільне середовище існування різних організмів порівняно з наземно-повітряним. Вертикальним мігруванням грунтові тварини знаходять необхідні їм умови існування. Більшість мешканців грунту потребує підвищеної вологості, що пов'язано із характером живлення або особлийостями будови їхніх покривів.

Склад грунтового повітря значно відрізняється від атмосферного: вміст вуглекислого газу у 10-100 разів вищий, а кисню — дещо нижчий. Так, на глибині 20—30 см вміст вуглекислого газу становить - 2-3%, а вміст кисню варіює від 1% до 20%. Кисень надходить у грунт з атмосферного повітря завдяки дифузії, тому його більше у верхніх шарах.

Мешканці грунтів. Адаптації організмів до існування у грунті. Різноманітність умов існування зумовлює багатий видовий склад мешканців грунту. В грунті розміщені кореневі системи, ризоїди, видозмінені пагони вищих рослин. На поверхні та у верхніх шарах грунту мешкають водорості (зелені, жовто-зелені, діатомові), гриби, лишайники, ціанобактерії.