Оскільки вода поглинає промені світла, то навіть організми з добре розвиненими очима (головоногі молюски, різноманітні хрящові та кісткові риби, ластоногі, китоподібні) бачать лише на незначній відстані. Тому для спілкування, орієнтації в просторі, пошуку поживи тощо вони використовують, крім світла, звукові, електричні, хімічні способи передавання й отримання інформації.

Сольовий склад води. Різні типи водойм відрізняються за своїм сольовим складом. В океанічній воді солоність відносно стала і варіює в межах 34—35 %о (значком %о позначають проміле - десяту частину процента; 1 %о відповідає вмісту 1 грама солей на 1 літр води).

Оскільки солоність води впливає на її надходження в організм, цей чинник обмежує поширення гідробіонтів. Так, мешканці прісних водойм вимушені виводити надлишки води з організму (скоротливі вакуолі одноклітинних, органи виділення багатоклітинних). За умов високої солоності води організми, навпаки, вимушені запобігати її виходу назовні (зокрема, завдяки непроникним для води покривам). Гідробіонти, як правило, уникають ділянок із солоністю води вищу за океанічну. Лише деякі з них можуть існувати в широкому діапазоні солоності (наприклад, рачки-артемії).

Вміст кисню. Кисень, що міститься у воді, має подвійне походження: він надходить з атмосферного повітря завдяки дифузії, а також виділяється фотосинтезуючими організмами (які, як ви пам'ятаєте, сконцентровані у верхніх шарах водойм). Тому зі збільшенням глибини концентрація кисню зменшується, а у придонних