го середовища існування. Тож екологічна ніша виду зумовлена як абіотичними факторами довкілля, так і взаємозв'язками з іншими видами (біоценотичними зв'язками). Саме від біоценотичних зв'язків виду залежить, наскільки його екологічні можливості проявляться в умовах конкретного біогеоценозу.

Іншими словами, екологічна ніша - це притаманне кожному виду місце в біогеоценозі, яке є результатом його взаємодії з абіотичними та біотичними факторами довкілля. Отже, в біогеоценозі існує стільки екологічних ніш, скільки і видів. Чим ближчі екологічні ніші популяцій певних видів в одному біогеоценозі, тим гостріша між ними конкуренція. Наслідком такої конкуренції є або витиснення одного виду іншим, або зниження її гостроти розходженням вимог обох видів щодо характеру їжі, просторового розміщення, часу розмноження тощо (наприклад, ярусність у рослинному угрупованні виникає саме з цієї причини).

Поняття екологічна ніша не слід плутати з місцеіснуванням виду. Місцеіснування виду - це частина простору в біогеоценозах, населена популяціями даного виду і яка забезпечує їх необхідними ресурсами й умовами життя.

Поняття про життєві форми організмів. Пристосування еукаріот до середовища існування неодмінно позначається на їхній будові. У результаті цього виникають морфофізіологічні адаптації, що сприяють успішному здійсненню життєвих функцій і виживанню організмів кожного виду.

Якщо організми віддалених систематичних груп мешкають в однакових умовах, у них формуються схожі адаптації (явище паралелізму). Наприклад, ласти китоподібних і ластоногих (ссавців, які пристосувались до водяного способу життя) зовні схожі на плавці акул (мал. 113).

Тип морфофізіологічних пристосувань організмів до умов середовища існування і певного способу життя називають життєвою формою. У тварин класифікація життєвих форм залежить від критерію, покладеного в її основу (тип живлення, характер місцеіснування тощо). Наприклад, залежно від середовища існування серед ссавців можна виділити такі життєві форми (мал. 114): наземні (копитні тварини), підземні, або землериї (кріт, сліпак), деревні (білки), повітряні (рукокрилі), водяні (ластоногі, китоподібні) тощо.

У рослин життєва форма - це передусім їхній зовнішній вигляд, який відображає характер пристосованості до умов довкілля. Так, у вищих рослин, зокрема, виділяють такі життєві форми (мал. 115): дерева (мають основне багаторічне розгалужене або нерозгалужене здерев'яніле стебло чи стовбур), кущі (рослини з багаторічними здерев'янілими бічними пагонами, що відходять від первинного пагона біля поверхні грунту), трави (мають м'яке або соковите стебло, що може слабко дерев'яніти) тощо. За подібних умов як серед дерев, так і трав'янистих рослин паралельно виникли ліаноподібні форми, сукуленти (багаторічні рослини з соковитими стеблами або листками, наприклад, алое, кактуси) (мал. 113), по-душкоподібні форми, форми що стелються тощо.

Таким чином, життєва форма, яка свідчить про спосіб життя виду, є одиницею екологічної класифікації організмів.

Популяційна структура виду. На території, яку займає вид, окремі особини утворюють групи - популяції. Популяція (від лат. популюс - народ, населення) - це сукупність особин виду, які тривалий час мешкають у певній частині його ареалу частково чи повністю ізольовано від інших подібних сукупностей особин цього ж виду.