менш однорідна, то межі між окремими популяціями виражені нечітко (популяції гризунів пустель і степів).

Популяція як структурна одиниця виду має певні особливості, зокрема певну чисельність, тобто кількість особин, які входять до її складу, а також займає певну площу або об'єм у біоценозі. Густота популяції визначається середнім числом особин, що припадає на одиницю площі або об'єму (для популяцій гідробіонтів), який вона займає. Біомаса - маса особин популяції, що припадає на одиницю площі або об'єму. Народжуваність — число особин популяції, які народжуються за одиницю часу, смертність - кількість особин, яка гине за цей самий час. Різниця між народжуваністю і смертністю становить приріст популяції.

Особливості структури популяцій. Кожна популяція характеризується певною структурою: статевою, віковою, просторовою. Структура популяції має пристосувальний характер, бо є наслідком взаємодії особин виду та екологічних факторів. Вона динамічна, тобто зміна умов довкілля спричинює відповідні її зміни.

Статева структура, як ви пам'ятаєте, залежить від співвідношення особин різних статей, а вікова - від розподілу особин за віковими групами. Це дуже важливий показник, який характеризує стан популяції. Так, різке скорочення частки нестатевозрілих особин свідчить про зниження чисельності популяції в майбутньому, коли ці особини стануть статевозрілими і дадуть малочисельне потомство.

Розподіл особин популяції по території, яку вона займає, визначає її просторову структуру. Лише інколи особини однієї популяції, розподілені рівномірно (деякі рослини, вусоногі раки, бага-тощетинкові черви тощо). Найчастіше їхній розподіл нерівномірний унаслідок різних умов існування в різних частинах території, яку займає популяція або через особливості екології виду (здатність утворювати скупчення: зграї, табуни, колонії тощо, переміщення до місць розмноження та ін.).

За характером використання території популяції тварин можна поділити на осілі, кочові та мігруючі. Популяції осілих видів (ведмеді, кроти, хатні горобці, більшість комах і ґрунтових організмів тощо), як правило, тривалий час займають одну й ту саму територію. Популяції кочових видів відносно недалеко переміщуються у пошуках корму, місць розмноження, зимівлі тощо (шпаки, граки, песці, копитні тварини тощо). Кочовий спосіб життя дає можливість уникати швидкого виснаження ресурсів середовища, а також краще пристосовуватись до сезонних змін умов існування.

Популяції мігруючих видів закономірно змінюють місця існування, значно відокремлені просторово. Міграції, як і кочівлі, часто зумовлені сезонними змінами у довкіллі й відбуваються, як правило, за певними маршрутами. Міграції можуть бути періодичними (у перелітних птахів, прохідних риб тощо) і неперіодичними, пов'язаними з переселенням осілих видів унаслідок несприятливих