Будь-яка популяція організмів одного виду займає в ланцюзі живлення певне місце - трофічний рівень. На початку ланцюгів живлення в біогеоценозах завжди знаходяться продуценти (автотрофні організми). Трофічний рівень консументів (гетеротрофних організмів) визначається кількістю ланок, через які вони дістають енергію від продуцентів. Так, рослиноїдні тварини займають наступний після продуцентів трофічний рівень (консументи

I порядку), далі йде рівень хижаків, які живляться рослиноїдними видами (консументи II порядку) тощо. Якщо консументи мають широкий спектр живлення, вони можуть займати різні трофічні рівні в кількох ланцюгах. Наприклад, сіра ворона може поїдати зерно (консумент І порядку) або пташенят зерноїдних (консумент

II порядку) чи комахоїдних (консумент ІІІ порядку) видів птахів.

Частина біомаси загиблих продуцентів, яку не спожили консументи (наприклад, листяний опад), а також залишки чи продукти життєдіяльності інших організмів (наприклад, трупи й екскременти тварин), становлять кормову базу редуцентів, які в кілька етапів їх розкладають до неорганічних сполук. Таким чином, у біогеоценозі енергія у вигляді хімічних зв'язків органічних сполук акумулюється на рівні продуцентів, проходить через організми консументів і редуцентів, частково розсіюється у вигляді тепла на кожній з трофічних ланок, зберігається в мертвій органічній речовині й остаточно втрачається для біогеоценозу при її руйнуванні.

Енергетичний баланс консументів складається таким чином. Разом із їжею вони дістають певну кількість енергії, частина якої запасається у вигляді синтезованої органічної речовини (продукція - П). Частка незасвоєної їжі, разом з енергією, яка в ній міститься, повертається у навколишнє середовище (незасвоєна частина їжі - Н). Більша ж частина енергії витрачається на забезпечення процесів життєдіяльності, головним чином - дихання (Д). Отже, енергетичний баланс консументів можна виразити формулою:

Р = П + Д + Н,

де Р - кількість їжі, яку споживають консументи, з енергією, що в ній міститься у вигляді хімічних зв'язків.

Оскільки під час передавання енергії від нижчого трофічного рівня до вищого більша її частина розсіюється у вигляді тепла, коло-обіг енергії, на відміну від колообігу речовини, неможливий: для функціонування біогеоценозу потрібне надходження енергії ззовні, тому умовою існування будь-якого біогеоценозу є наявність зелених рослин, які вловлюють сонячну енергію. Тож сукупність мешканців океанічних глибин, печер тощо не становлять собою окремі біогеоценози. Вони - лише фрагменти, які функціонують за рахунок надходження органічної речовини від тих частин біогеоцено-зів, де є продуценти.

Типи ланцюгів живлення. Поняття про трофічну сітку.

Енергія всередині біогеоценозів ніби поділяється на два потоки: до консументів вона надходить або від продуцентів, або від інших