консументів, а до редуцентів - від мертвої органічної речовини. Внаслідок цього в біогеоценозах формуються ланцюги живлення двох типів: пасовищного (ланцюги виїдання) та детритного (ланцюги розкладання).

Ланцюги живлення пасовищного типу (мал. 123) починаються з зелених рослин (продуцентів) і йдуть послідовно через ланки рослиноїдних тварин (консументів І порядку), хижаків (консументів II порядку) і завершуються редуцента-ми. Ланцюги живлення детритного типу починаються з мертвої органічної речовини (решток організмів або продуктів їхньої життєдіяльності) і продовжуються безпосередньо редуцентами.

У будь-якому біогеоценозі різні ланцюги живлення не існують окремо один від одного, а взаємопереплетені, оскільки один і той самий вид одночасно може бути ланкою різних ланцюгів живлення. Наприклад, один вид птахів може живитись одночасно комаха-ми-фітофагами, комахами-хижаками та комахами-редуцентами (копрофагами та некрофагами); у свою чергу, ці птахи можуть слугувати поживою консументів наступного порядку, а їхні трупи - редуцентів. Переплітаючись, ланцюги живлення формують сітку зв'язків живлення, або трофічну сітку. Її існування забезпечує стійкість біогеоценозу, бо якщо змінюється чисельність популяцій певних видів, легко замінюються кормові об'єкти і сумарна продуктивність біогеоценозу залишається сталою.

Правило екологічної піраміди. Види екологічних пірамід Кожний біогеоценоз характеризується певною продуктивністю, яку виражають в одиницях маси або енергії. Як вам відомо, розрізняють продуктивність первинну та вторинну, створену відповідно автотрофними та гетеротрофними організмами. При цьому продуценти значну частину синтезованої продукції (40-70% сумарної) споживають для забезпечення власних процесів життєдіяльності, а та, що залишилась, становить чисту первинну продукцію — приріст рослин за певну одиницю часу. Це той резерв, який можуть споживати консументи та редуценти. Отже, гетеротрофні організми існують завдяки чистій первинній продукції біогеоценозу.

Чим більша видова різноманітність біогеоценозу, тим вища ефективність перетворення первинної продукції у вторинну. У стабільних біогеоценозах (наприклад, вологих тропічних лісах) відбувається повне засвоєння всієї чистої первинної продукції гетеротрофами. Тому в них абсолютний приріст біомаси наближується до нуля В нестабільних біогеоценозах із незначним видовим різноманіттям більша частина первинної продукції консументами та редуцентами не споживається і приріст біомаси (переважно у вигляді решток рослин) є високим (наприклад, біогеоценози тундри).

Біогеоценози Світового океану (мал. 124) мають досить низьку продуктивність, яка в кілька разів нижча за продуктивність наземних, а біомаса їхніх продуцентів -у тисячі разів нижча. Це пояснюється тим, що продуценти представлені водоростями, період життя яких короткий, на відміну від більшості наземних рослин (дерев, кущів, багаторічних трав), які протягом багатьох років можуть накопичувати біомасу. Водорості швидко продукують біомасу завдяки високим темпам розмноження і швидкій зміні поколінь, але її не менш швидко споживають консументи. Таким чином, хоча біомаса, створена водяними продуцентами, швидко поновлюється, її запас постійно залишається на низькому рівні. У морських