тей між спорідненими видами, які виникають унаслідок тривалих мікроеволюційних змін та послідовного ряду видоутворень.

В основу сучасної класифікації покладено принцип монофілії, згідно з яким види одного роду, роди однієї родини тощо мають єдиного спільного предка. Різноманітність видів виникає внаслідок пристосувань їхніх предків до різних умов довкілля. Це явище називають адаптивною радіацією, що відбувається у формі дивергенції. Наприклад, усі ряди плацентарних ссавців виникли від загального предка завдяки пристосуванню до різних умов наземного, водного (ластоногі, китоподібні) та повітряного (рукокрилі) середовищ.

Біологічний прогрес і регрес. Вивчаючи філогенію певних груп організмів (переважно, хребетних), О.М.Сєверцов у 20-х роках XX сторіччя розробив гіпотезу про біологічний прогрес і шляхи його досягнення та біологічний регрес.

Біологічний прогрес проявляється у збільшенні чисельності популяцій, розширенні ареалу та утворенні нових підвидів і видів у межах певної групи. Наприклад, нині у стані біологічного прогресу перебувають покритонасінні, комахи, молюски, птахи, ссавці тощо. Біологічний прогрес є наслідком еволюційного успіху певної групи.

Біологічний регрес настає через неспроможність певної групи організмів пристосуватись до змін довкілля. Він проявляється у зменшенні чисельності популяцій, звуженні ареалів та може призвести до вимирання певної групи. Наприклад, із колись процвітаючого ряду хоботних у наш час лишилось тільки два види - африканський та індійський слони, які перебувають під загрозою повного вимирання.

Оскільки реально існують лише види, поняття про прогрес чи регрес стосується кожного з них окремо. За даними палеонтологічних знахідок, багато груп організмів безслідно зникли з лиця Землі, однак насправді це свідчить лише про вимирання конкретних споріднених видів. З іншого боку, в кожній із «процвітаючих» груп багато видів зникають, їм на зміну з'являються нові, які займають подібні екологічні ніші, однак вони зовсім не обов'язково є родичами зниклих. Наприклад, після вимирання динозаврів відповідне їм місце в наземних екосистемах зайняли ссавці. Цікаво, що динозаври - це лише два ряди плазунів, тоді як протягом сучасної (кайнозойської) ери повністю вимерло 14-16 рядів ссавців. «Високоорганізованих» голонасінних у наш час налічують не більше 600 видів, а «примітивних» папоротей - 10 000! Усе це свідчить про те, що поняття біологічний прогрес і регрес не мають реального відображення в природі, а є узагальнюючими термінами, які показують ступінь видової різноманітності певної групи в певний геологічний час.

Шляхи досягнення біологічного прогресу. Узагальнюючий характер мають також уявлення про морфологічні шляхи досягнення біологічного прогресу: ароморфоз, ідіоадаптацію та загальну дегенерацію (мал.151).

Ароморфоз (від грец. айро - піднімаю та морфозіс - форма, зразок) - еволюційне перетворення, яке підвищує рівень організації орга-