маленькою головою та хвіст. Подібний до нього, але кремезніший бронтозавр мав масу 80 тонн! Це найбільші наземні тварини за всю історію Землі. На території сучасної Північної Америки мешкав химерний стегозавр завдовжки 10 м. Уздовж спини в нього знаходились два паралельні ряди вертикальних кісткових пластин. Вважають, що вони виводили з організму надмірне тепло, розсіюючи його. На кінчику хвоста він мав дві пари довгих кісткових шипів для захисту від ворогів.

Багато динозаврів юрського періоду пересувались на задніх кінцівках, а передні були вкорочені. Серед них траплялись і невеличкі тварини масою 2,5 кг, і хижаки до 6 м завдовжки. Багато таких динозаврів мешкали в помірних широтах і, ймовірно, були теплокровними, про що свідчить покрив з пір'я. Наприклад, в авініма, передні кінцівки перетворились на крила (мал. 174). Він бігав по рівнинах, а крила, як у сучасних страусів, слугували для гальмування чи зміни напрямку руху. В лісах мешкав археоптерикс, крилоподібні передні кінцівки якого мали пальці для лазання по деревах (мал. 175). Він був здатний до ширяючого польоту. Вважають, що від подібних форм динозаврів виникли птахи. Протягом періоду тривала еволюція ссавців, яких відомо вже чотири ряди. Всі вони були дрібними тваринами.

У другій половині періоду з'явилися безхвості та хвостаті земноводні, близькі до сучасних. Наприкінці юрського періоду відбулось різке підвищення рівня Світового океану, що спричинило потепління клімату і біоценотичну кризу, внаслідок якої сформувались екосистеми наступного крейдяного періоду.