Розвиток життя в крейдяному періоді. Крейдяний період названий так тому, що в морях, крім бентосних, розповсюдились і досягли високої чисельності планктонні форамініфери. Залишки їхніх черепашок утворили поклади крейди. В першій половині періоду не було істотних змін у наземних і водних біотах порівняно з юрським. У цей час досягли найбільшої різноманітності птерозаври, розміри яких варіювали від 10 см до 13 м (велетенський птеранодон) у розмаху крил. Рештки птахів цього часу невідомі, а ссавці представлені тими самими рядами, що і в юрський період.

У середині крейдяного періоду відбулася біосферна криза, зумовлена не змінами клімату, а біогенним фактором — появою покри-тонасінихрослин. Перші покритонасінні виникли, як вважають, від якихось голонасінних, рештки яких не збереглись. Основними ароморфозами, що дали їм змогу потіснити голонасінні, були подвійне запліднення та запилення комахами.

Подвійне запліднення привело до появи триплоїдного ендосперму (у голонасінних він гаплоїдний), що сприяє значному прискоренню дозрівання насіння. Спрямоване запилення комахами забезпечує розмноження поодиноким рослинам на відміну від голонасінних, яким для успішного неспрямованого запилення вітром необхідно зростати великими групами.

Протягом геологічної історії Землі окремі біогеоценози завжди гинули від випадкових причин (наприклад, пожежа внаслідок удару блискавки тощо). Вони відновлювались завдяки сукцесіям. Насіння квіткових, потрапивши в такі зрушені екосистеми, швидко проростає, молода рослина, досягнувши пори розмноження, Запилюється комахами (тоді це були переважно жорсткокрилі) і знову дає насіння. Швидко проростаючи, численні нащадки квіткових заглушували проростання голонасінних, порушуючи хід сукцесій. Так цено-фільні екосистеми замінились ценофобними, що спричинило масове вимирання голонасінних у середині крейдяного періоду.

Разом із голонасінними вимерло багато груп тварин - ценофілів. Так, зникло близько двох третин видів комах, п'ять родин динозаврів тощо. В цей самий час у морях вимерла значна частина планктонних форамініфер, що значно змінило твердість води та призвело до вимирання багатьох інших груп - більшості головоногих молюсків із зовнішньою черепашкою, іхтіозаврів та ін.

У другій половині крейдяного періоду формуються нові біогеоценози, основу яких складали комахозапильні покритонасінні рослини (як дводольні, так і однодольні). Відбувається бурхлива когерентна (спряжена) еволюція квіткових рослин і комах-запилювачів: виникають бджоли, денні метелики, справжні мухи. З другої половини крейдяного періоду відомі як сумчасті, так і плацентарні ссавці, останні досягли значної видової різноманітності та були представлені комахоїдними, рукокрилими, приматами (напівмавпи) та кількома викопними рядами. Ссавці того часу мали різноманітні розміри - від 5-10 см до 5-6 м завдовжки; серед них були травоїдні, комахоїдні та хижі форми.