півночі Африки відомі представники вузьконосих, а з Південної Америки - широконосих мавп. У цей час жив найбільший суходільний ссавець - парацератеріум (мал. 179).

Наприкінці палеогенового періоду спостерігається підняття суходолу; утворилися Альпи, Піринеї, гори Греції, Криму, Кавказу, Гімалаї, Кордильєри, Анди тощо. Це спричинило біосферну кризу, внаслідок якої настав неогеновий період.

Розвиток життя в неогеновий період. Неогеновий період почався 25 млн та закінчився близько 2 млн років тому. Він складається з двох епох - ранньої (міоцену), що продовжувалась понад 20 млн років, та пізньої (пліоцену), тривалістю близько 3 млн. років. Цей період загалом характеризується низьким рівнем Світового океану, завершенням утворення сучасних гірських масивів, досить суворим кліматом з чіткою зональністю та кількома зледеніннями в північній та південній півкулях.

Наприклад, близько 12 млн років тому під кригою перебувала частина Південної Америки (Патагонія), Антарктида (досьогодні), Нова Зеландія та майже вся Австралія. Все це спричинювало часті як місцеві, так і глобальні біоценотичні кризи, що супроводжувались руйнуванням екосистем, формуванням нових біот, вимиранням одних та виникненням інших систематичних груп.

У кінці періоду фауна і флора загалом нагадували сучасні, відрізняючись здебільшого на видовому та частково родовому рівнях.