лише перед дробінням. Подібне явище спостерігають у багатьох грибів, деяких круглих червів.

Для процесу запліднення водоростей та вищих спорових рослин (мохів, папоротей, хвощів, плаунів) потрібна волога, в якій пересуваються рухомі сперматозоїди. Статеве розмноження голонасінних і покритонасінних рослин не залежить від вологості середовища існування. У них заплідненню передує запилення (перенесення пилкового зернятка з пиляка тичинки на приймочку маточки квіткових або безпосередньо на насінний зачаток голонасінних). В останніх запилення відбувається тільки за допомогою вітру. У покритонасінних рослин завдяки появі квітки способи запилення різноманітніші (за допомогою вітру, води, тварин-запилювачів). Воно може бути перехресним (якщо пилкове зерно потрапляє на приймочку маточки іншої квітки) або ж спостерігається самозапилення (якщо пилкове зерно потрапляє на приймочку маточки тієї самої квітки).

Процес запліднення у квіткових рослин досить складний. Вперше його дослідив професор Київського університету С.Г.Навашин у 1898 р. і назвав подвійним заплідненням (мал.58).

Після того, як пилкове зерно потрапляє на приймочку маточки, воно набрякає і починає утворюватись пилкова трубка В пилкову трубку переходять три гаплоїдні клітини - велика вегетативна та дві дрібніші - спермії. Вегетативна клітина створює поживне середовище для сперміїв і згодом дегенерує. Пилкова трубка через особливий отвір в оболонках насінного зачатка (пилковхід) проникає до зародкового мішка.