Модифікаційна мінливість та її властивості. Модифікаційна мінливість - це зміни ознак організму (фенотипу), спричинені факторами умов існування і не пов'язані зі змінами генотипу. Модифікації - це реакції на зміни інтенсивності певних чинників довкілля, однакові для всіх генотипно подібних організмів. Наприклад, у всіх особин рослини-стрілиці, занурених у воду, утворюються довгі й тонкі листки, тоді як у тих, що ростуть на суходолі, вони стрілоподібної форми (мал.87). У людей, котрі опиняються в умовах високогір'я, де повітря містить менше кисню, через певний час зростає кількість еритроцитів у крові. У денного метелика рябокрилки мінливої основне тло забарвлення крил залежить від температури, за якої розвивалися лялечки: з тих, що зимували, виходять метелики з цегляно-рудим тлом крил, а з тих, що розвивалися при високих літніх температурах, - із чорним (мал.87). На розміри тіла та розвиток різних органів у тварин впливає кількість та якість їжі. Так, особини, які не отримували достатньої кількості їжі, менші за розмірами, через нестачу вітаміну D у ссавців розвивається рахіт тощо.

Ступінь вираження модифікації прялю залежить від інтенсивності та тривалості дії на організм певного чинника. Так, у рачка артемії ступінь волохатості задньої частини черевця залежить від солоності води: вона тим більша, чим нижча солоність.

Тривалий час точилися дискусії про успадкування змін станів ознак, набутих організмом під час індивідуального розвитку. Те, що модифікації не успадковуються, довів видатний німецький вчений А.Вейсман (мал.1). Протягом багатьох поколінь він відрізав мишам хвости, але у таких безхвостих батьків завжди народжувалися хвостаті мишенята (пригадайте собак, яким відрізають хвости: доберманів, ротвейлерів тощо; для цуценят кожного покоління собаківникам доводиться повторювати таку операцію).

Хибні уявлення про спадковий характер модифікаційних змін підтримували деякі науковці ще донедавна. Активне нав'язування цих поглядів академіком Т.Д.Ли-сенком та його послідовниками надовго загальмувало розвиток генетики у країнах колишнього СРСР. Багато перспективних напрямів генетичних досліджень було закрито, а вчених, які висловлювали ідеї, протилежні уявленням Т.Д.Лисен-ка, репресовано (М.І.Вавилова та інших).

Як показали численні дослідження, модифікації можут ь зникати протягом життя особини, якщо припиняється дія фактора, який їх спричинює. Наприклад, загар людини поступово зникає взимку. Якщо рослина стрілиця після пониження рівня води опиниться на суходолі, то вузькі і довгі листки, які сформувалися під водою, поступово заміняться на стрілоподібні (мал.87).

Певні модифікаційні зміни, які виникають переважно на ранішніх етапах онтогенезу, можуть зберігатися впродовж усього життя особини, але не успадковуються. Наприклад, викривлення кісток нижніх кінцівок унаслідок рахіту залишається на все життя, але у батьків, які перехворіли на рахіт, народжуються нормальні діти, якщо під час свого розвитку вони отримували необхідну кількість вітаміну D.