замінюється на бульбу. Тож модифікації, що не мають адаптивного значення, виникають тоді, коли організми потрапляють у незвичні для них умови, з якими не доводилося постійно стикатися їхнім предкам.

Статистичні закономірності модифікаційної мінливості. Модифікаційна мінливість підпорядкована певним статистичним закономірностям. Так, будь-яка ознака може змінюватись лише у певних межах. Межі модифікаційної мінливості ознаки визначаються генотипом організму і називаються нормою реакції. Таким чином, кожен алельний ген зумовлює не певний ступінь розвитку кодованої ним ознаки, а лише межі, в яких вона може змінюватись відповідно до змін інтенсивності тих чи інших чинників.

Серед ознак організму є такі, які майже повністю визначаються генотипом організму (розміщення очей у тварин, кількість пальців на кінцівках і група крові людини, у рослин - тип листкорозміщення, галуження стебла, жилкування листків тощо). На ступінь проявів інших ознак значно впливають умови середовища існування (ріст організмів, їхня маса, форма листкової пластинки у деяких рослин тощо). Наприклад, на розвиток горностаєвого забарвлення кролів (у яких вуха, хвіст, передня частина морди, кінчики лап чорного забарвлення, а інші частини тіла — білого) впливає температура. Якщо в цих кролів виголити ділянки, вкриті білою шерстю, то під дією низької температури на них ростиме чорна шерсть, якщо виголити ділянки, вкриті чорною шерстю, то в умовах підвищеної температури на них ростиме біла шерсть (мал.87). Подібні досліди, проведені на сіамських кішках, показали, що для кожної ділянки тіла цих тварин також є свій температурний поріг, який визначає те чи інше забарвлення шерсті.

Норма реакції прояву певних ознак має різні межі. Найвужчою вона є для тих ознак, які мають першорядне значення для процесів життєдіяльності (наприклад, взаєморозташування внутрішніх органів, загальний план будови тіла), а для ознак, які такого значення не мають, вона може бути значно ширшою (наприклад, маса тіла, ріст, забарвлення тощо).

Для вивчення мінливості певної ознаки складають варіаційний ряд: послідовність чисельних показників проявів певної ознаки (варіант), розташованих у порядку їхнього зростання чи зменшення (мал.89). Довжина варіаційного ряду свідчить про розмах модифікаційної мінливості. Вона зумовлена генотипом організмів (нормою реакції), але залежить від умов довкілля: чим сталіші умови розвитку даних особин, тим коротший варіаційний ряд, і навпаки. Якщо простежити розподіл різних варіант у варіаційному ряді, то можна помітити, що найбільше їхнє число знаходиться в середній частині ряду, тобто має середнє кількісне значення певної ознаки. Такий розподіл пояснюється тим, що найменші та найбільші ступені розвитку певної ознаки проявляються, коли більшість чинників довкілля діє в одному напрямі: найбільш або найменш сприятливому. Але