умов сталості зовнішніх і внутрішніх факторів частоти зустрічаль-ності алелей у достатньо чисельній панміктичній популяції, ізольованій від інших, залишаються відносно постійними впродовж тривалого періоду.

Ці вчені запропонували формулу, яка описує розподіл частот у панміктичній популяції по одній парі алельних генів (А - а). її використовують як найпростішу модель, що слугує основою для складніших популяційно-генетичних досліджень. Розгляньмо, яким чином ці алелі розподілятимуться у популяції зі згаданими вище властивостями. Оскільки кожна з гамет несе лише одну певну алель (А або а), то частота їх зустрічальності дорівнюватиме частоті зус-трічальності гамет, які несуть цю алель. Частоту зустрічальності алелі А позначимо латинською літерою р, а частоту алелі а - q. Співвідношення генотипів нащадків у панміктичній популяції подано в таблиці:

З таблиці видно, що розподіл генотипів потомків відбувається за формулою Харді-Вайнбврга: р²АА + 2pqAa + q²aa = 1 (тобто 100%), або у скороченому вигляді - (рА + qa)² = 1. Оскільки ми припустили, що існує всього дві алелі певного гена, то можемо записати цю формулу у спрощеному вигляді: рА + qa = 1. Так ми дістали систему з двох рівнянь, за допомогою яких можно визначити, як у популяції співвідносяться частоти зустрічальності алелей А та а і різні класи генотипів нащадків:

Отже, в численній панміктичній популяції різні генотипні класи потомків траплятимуться з такою самою частотою, як у батьків, а їх розподіл буде визначатись за формулою Харді-Вайнберга. Рівновага між частотами різних генотипних класів зберігається і в тому випадку, коли певний ген представлений не двома, а більшою кількістю алелей.

Популяцій, які б відповідали всім перерахованим вище вимогам, у природі не існує. Але дослідження показали, що лише відсутність вільного схрещування може істотно вплинути на розподіл частот