зустрічальності генотипів нащадків. Якщо ж популяція достатньо чисельна і має місце вільне схрещування, то розподіл цих частот у ній буде близький до вирахуваного за формулою Харді-Вайнберга.

Є фактори, які впливають на зміни частот зустрічальності певних генотипів у популяціях від покоління до покоління. Насамперед, часто спостерігаються досить інтенсивні міграції особин із популяції в популяцію, що приводить до інтенсивного обміну різними алелями. Чим більше відрізнятимуться частоти зустрічальності алелей серед особин основної популяції та мігрантів, тим більше відхилятимуться реальні співвідношення цих частот від очікуваних теоретично.

У популяціях може бути відсутнє вільне схрещування. Наприклад, у популяціях самозапильних рослин з кожним поколінням збільшується відсоток гомозиготних особин, і вже у 10-му поколінні гомозиготність досягатиме 99,9%. Порушення гомозиготності у таких випадках можливе лише за рахунок мутаційного процесу. Крім того, відомі факти схрещування між потомками одних і тих самих батьків або між нащадками та батьками (наприклад, у популяціях паразитичних організмів), що теж призводить до збільшення в популяції частки гомозиготних особин. Інколи особини в популяції схрещуються лише з особинами із подібним або, навпаки, відмінним генотипом, що також впливає на розподіл частот зустрічальності генотипів потомства.

Дрейф генів. Однією з причин зміни генетичної структури популяції є дрейф генів - випадкова і неспрямована зміна частот зустрічальності алелей у популяції. Найчіткіше це явище виявляється у ма-лочисельних популяціях завдяки обмеженню свободи парування при розмноженні. І навпаки, чим вища чисельність популяції, тим менш значна роль дрейфу генів у зміні частот зустрічальності алелей.

Явище дрейфу генів вивчав американський генетик С.Райт. У пробірки з поживним середовищем він помістив по два самці та дві самки дрозофіли, гетерозиготних за певним геном (позначимо їхній генотип - Аа). Отже, у цих штучних мікропопуляціях частоти зустрічальності обох алелей дорівнювали 50%. Через певний час, за який змінилося декілька поколінь дрозофіл, виявили, що в одних мікропопуляціях усі особини стали гомозиготними за алеллю а, в інших - гомозиготні за алеллю А, а в деяких збереглися обидві алелі, але співвідношення частот їхніх зустрічальностей було іншим, ніж на початку експерименту. Цей дослід показав, що у невеличких популяціях частоти алелей можуть різко і неспрямо-вано змінюватись. При цьому може зберігатись мутантна алель (у досліді - а), незважаючи на те, що вона знижує пристосованість особин до умов існування.