Одним із наслідків дрейфу генів е збільшення частоти гомозигот у малочисельних популяціях. Це зумовлено підвищенням ймовірності спорідненого схрещування, у результаті якого зростає частка гомозигот. Крім того, в таких популяціях випадково можуть втрачатися певні алелі.

Однією з причин дрейфу генів є так звані популяційні хвилі -періодичні коливання чисельності особин популяції. Це явище одним із перших дослідив С.С.Четвериков. Найчіткіше воно виражене в організмів із швидкою зміною поколінь (комах, кліщів, однолітніх рослин). При цьому зменшення густоти популяції спричинюється загибеллю частини особин від випадкових причин, незалежно від ступеня їхньої пристосованості до умов довкілля, що значно змінює співвідношення частот зустрічальності різних алелей.

Отже, у результаті дрейфу генів у популяціях, особливо малочисельних, може зростати частота зустрічальності гомозигот-, тривалий час зберігатись мутантна алель, яка знижує пристосованість особин; завдяки популяційним хвилям може швидко збільшуватись частота зустрічальності одних алелей, тоді як інші взагалі можуть бути втрачені. Таким чином, популяції, які спочатку мали подібну генетичну структуру, з часом все більше розрізнятимуться за нею незалежно від змін умов існування.

Генетична структура популяцій. Популяції відрізняються між собою частотою зустрічальності різних поєднань алельних генів. Сукупність усіх генів та їхніх алелей особин певної популяції називають генофондом. До зміни генетичної структури (генофонду) призводить відсутність або обмеженість вільного схрещування; дрейф генів; інтенсивні міграції особин з різними поєднаннями алелей із популяції в популяцію тощо. Як правило, генетична структура природної популяції є наслідком спряженої дії цих факторів. Залежно від конкретних умов відносна роль кожного з них може бути різною.

Особливе значення в генетиці популяцій мають рецесивні мутації. Хромосоми, у яких вони виникли, внаслідок схрещувань можуть поступово поширюватись серед особин популяції. У гетерозиготному стані такі рецесивні мутації фенотипно не проявляються і майже не впливають на життєздатність особин. Коли зустрічальність рецесивних мутацій зростає, збільшується ймовірність схрещування між собою особин, які їх несуть. У таких випадках ці мутантні рецесивні алелі можуть перейти в гомозиготний стан і проявитись у фенотипі; якщо вони виявляться сприятливими чи нейтральними, то збережуться; якщо шкідливими - зникнуть унаслідок загибелі їхніх носіїв. Отже, за висловом І.І.Шмальгаузена, рецесивні мутації -це резерв спадкової мінливості популяцій.