§ 51. ЦЕНТРИ РІЗНОМАНІТНОСТІ ТА ПОХОДЖЕННЯ КУЛЬТУРНИХ РОСЛИН. РАЙОНИ ОДОМАШНЕННЯ ТВАРИН

Пригадайте: яке значення для селекційної роботи має різноманітність вихідного матеріалу?

Як вам відомо, початковим етапом створення культурних форм було приручення диких тварин і вирощування рослин. Перші спроби окультурення рослин і одомашнення тварин людина робила ще 20-30 тис. років тому, але масового характеру цей процес набув лише за останні 4-6 тис. років.

Центри походження і різноманітності культурних рослин досліджував М.І.Вавилов. Під його керівництвом у 20-30-их роках XX сторіччя було здійснено численні експедиції у різні куточки земної кулі. Вони дали змогу встановити, що для різних видів культурних рослин є свої центри різноманіття, де виявлено найбільшу кількість їхніх сортів і форм. Центри різноманіття е водночас і районами їхнього походження. Спорідненість культурних рослин із дикими видами вивчають на підставі всебічного порівняльно-морфологічного аналізу, насамперед каріотипу, а також біохімічних і фізіологічних досліджень.

Виявлення центрів походження і різноманітності культурних рослин підказало вченим, де саме можна шукати різноманітний вихідний матеріал для селекційної роботи. Завдяки експедиціям М.І.Вавилова створено унікальну колекцію насіння близько 1 600 видів культурних рослин, яку успішно використовують у селекційній роботі і нині.

М.І.Вавилов виділив 7 основних центрів різноманітності і походження культурних рослин (мал.97):

1. Південноазіатський тропічний (тропічна Індія, Індокитай, Південний Китай, острови Південно-Східної Азії): батьківщина рису, цукрової тростини, огірків, кількох видів цитрусових, бананів, багатьох інших плодових й овочевих культур;

2. Східноазіатський (Центральний та Східний Китай, Японія, Корея, Тайвань): батьківщина сої, гречки, редьки, яблуні, груші, сливи, шовковиці, кількох видів проса, деяких цитрусових тощо.

3. Південно-західноазіатський (Мала і Середня Азія, Кавказ, Іран, Афганістан, Північно-Західна Індія): батьківщина гороху посівного, нуту, сочевиці, кількох видів м'якої пшениці, жита, ячменю, вівса, деяких інших зернових і бобових, моркви, цибулі, бавовнику, льону, винограду, абрикосу, груші, мигдалю, волоського горіху та деяких інших плодових культур.

4. Середземноморський (країни, розташовані по узбережжю Середземного моря): батьківщина цукрових буряків, капусти, оливи, ряду кормових культур (конюшини, люпину тощо);

5. Абісінський (Абісінське нагір'я Ефіопії, частина Аравійського півострова): батьківщина твердої пшениці, особливої форми