шкірні залози, а сама шкіра стала дуже товстою (пристосування до запасання води в тілі) і вони дали початок першим плазунам. В інших збереглись шкірні залози як пристосування до терморегуляції за рахунок випаровування води через шкіру; вони були предками послідовного ряду форм, від яких, врешті-решт, виникли ссавці.

Останній період палеозойської ери - пермський (почався 280 млн, а закінчився 240 млн років тому) - характеризувався переважанням суходолу над морем: у кінці періоду утворився єдиний величезний материк Пангея з різкою природною зональністю та значними площами із сухим кліматом. Протягом цього періоду відбулося кілька зледенінь. Унаслідок різких змін умов довкілля на початку та наприкінці періоду мали місце глобальні біосферні кризи і пов'язані з ними масові вимирання та виникнення нових груп.

Основу наземних біогеоценозів із сухим кліматом складали хвойні та деякі інші голонасінні. Відбувалася подальша адаптивна радіація комах; на кінець періоду їх відомо вже 30 рядів, у тому числі прямокрилі, жорсткокрилі, лускокрилі та перетинчастокрилі. Значно зростає різноманіття плазунів, з'являються черепахи, лускаті, зокрема ящірки, та деякі інші, які в мезозойську еру дали початок динозаврам, а також вторинноводним та літаючим плазунам.

Лінія розвитку наземних хребетних, яка зрештою призвела до виникнення ссавців, у пермський період була представлена різно-