ганічні сполуки. Найпоширенішими сполуками серед ліпідів є жири. Жири відіграють теплоізоляційну функцію; при їх окис-ненні вивільняється значна кількість енергії (енергетична функція) й утворюється вода, що дає можливість деяким тваринам певний час не споживати воду. Будівельна функція ліпідів полягає у тому, що вони входять до складу біологічних мембран та інших структур.

До ліпідів належать також стероїди і воски, які, на відміну від жирів, не містять залишків жирних кислот. Стероїди є основою деяких гормонів, входять до складу вітаміну D.

Тонкий шар восків вкриває поверхні листків наземних рослин і тіла суходільних членистоногих, запобігаючи надмірному випаровуванню води.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ:

1. Що таке ліпіди? 2. Які сполуки належать до ліпідів? 3. Які біологічні функції ліпідів? 4. Які фізико-хімічні властивості ліпідів?

Подумайте: що спільного та відмінного у фізико-хімічних властивостях та функціях вуглеводів і ліпідів?

§ 4. БІЛКИ. ЇХНЯ БУДОВА І КЛАСИФІКАЦІЯ

Пригадайте: що таке макромолекули? Що таке полімери та мономери?

Серед клітинних макромолекул за функціональним значенням і в кількісному відношенні провідна роль належить білкам. У тваринній клітині вони становлять 40-50% її сухої маси, а в рослинній — 20-35%. Білки містять 51-55% вуглецю, 21-23% - кисню, 15-18% -азоту, 6,6-7,3% - водню, 0,3-2,4% - сірки. До складу білків можуть входити фосфор, залізо та деякі інші хімічні елементи.

Білки — це високомолекулярні полімери, мономером яких є амінокислоти. В організмі людини зустрічається понад 5 млн типів білкових молекул. Така різноманітність забезпечується комбінаціями лише 20 амінокислот (кількість можливих варіантів - близько 2 • 10¹⁸). Кожний конкретний білок характеризується постійним складом амінокислот та їхньою певною послідовністю.

Кожна амінокислота, крім назви, яка відображає її хімічну будову, має і традиційну, що походить від субстрату, з якого її вперше виділено, або від її певної властивості. Наприклад, аспарагін вперше виявлено в аспарагусі (холодок), глу-тамінову кислоту - у клейковині пшениці (від англ. глутен - клейковина), гліцин названо завдяки солодкому присмаку (від грец. глікос - солодкий).