Для ілюстрації наведемо такий приклад. На думку Ч. Дарвіна, сумчасті були розповсюджені спочатку на всьому суходолі, однак згодом їх витіснили «прогресивніші» плацентарні ссавці. В Австралії сумчасті збереглись завдяки її ізольованості від інших материків, яка перешкоджала проникненню на її територію плацентарних. Дослідження американського вченого Я. Маршалла (1980 р.) повністю спростували це твердження. Як свідчать дані палеонтології, сумчасті виникли в Америці в другій половині крейдяного періоду (близько 100 млн років тому). В кінці цього періоду Північна і Південна Америка втратили суходільний зв'язок, тому еволюція сумчастих на цих двох частинах світу відбувалась по-різному. На початку кайнозойської ери Північна Америка була з'єднана з Європою, куди і розселились сумчасті. Вони існували і бурхливо еволюціонували на цих континентах паралельно з плацентарними аж до антропогенового періоду, коли зникли внаслідок зледеніння Північної півкулі (мал. 156).

Приблизно 12 млн років тому почалося значне зледеніння у Південній півкулі, що призвело до зникнення австралійської біоти. Трохи раніше по суходільному містку між Південною Америкою та Австралією через невкриту ще тоді кригою Антарктиду до Австралії мігрували сумчасті. Вони пережили наступне зледеніння в північних місцевостях Австралії і згодом заселили весь материк, зазнавши широкої адаптивної радіації. Плацентарні не змогли освоїти цю територію, бо всі суходільні адаптаційні зони ссавців були вже зайняті сумчастими.

Отже, основною причиною вимирання певних груп організмів є розпад біогеоценозів, до складу яких вони входять. Це залежить від ступеня досконалості пристосування виду до певних умов (спеціалізація): чим він вищий, тим нижча екологічна пластичність виду та його адаптивні можливості в нових умовах.