крохмалю. Основна функція хлоропластів - здійснення фотосинтезу. В хлоропластах, як і в мітохондріях, за участю ферменту АТФ-синтетази, розташованого на зовнішній поверхні мембран тилакоїдів, відбувається синтез АТФ. У них також синтезуються деякі ліпіди, білки мембрани тилакоїдів і ферменти, що каталізують реакції фотосинтезу.

Хлоропластам, подібно до мітохондрій, властивий певний ступінь автономії в клітині. Вони мають власну спадкову інформацію, закодовану у вигляді послідовності нуклеотидів кільцевої молекули ДНК, що нагадує спадковий матеріал клітин прокаріот. Вони містять і власний білоксинтезуючий апарат, до складу якого входять рибосоми, що розмірами нагадують дрібні рибосоми прокаріот, а також всі види РНК. За допомогою цього апарату вони синтезують специфічні білки, які входять до складу їхніх мембран. Як і мітохондрії, хлоропласти розмножуються поділом.

Наведені вище дані часто використовують як докази гіпотези симбіогенезу, згідно з якою еукаріотичну клітину розглядають як окремий організм, що виник унаслідок симбіозу деяких одноклітинних організмів. Вважають, що мітохондрії утворилися у результаті співжиття клітин аеробних та анаеробних бактерій, а хлоропласти -ціанобактерій з клітинами гетеротрофних первісних еукаріот.

Лейкопласти (від грец. лейкос - білий) - безбарвні пластиди різноманітної форми. Від хлоропластів вони відрізняються відсутністю розвиненої ламелярної системи. Внутрішня мембрана, впинаючись у матрикс, може утворювати нечисленні тилакоїди. В матриксі лейкопластів містяться ДНК, рибосоми, а також ферменти, що забезпе-чують синтез і гідроліз запасних речовин клітини (крохмалю, білків). Деякі лейкопласти майже повністю заповнені зернами крохмалю.

Хромопласти (від грец. хрома - фарба, колір) - пластиди, забарвлені в різні кольори - жовтий, червоний тощо. Вони надають певного кольору пелюсткам, плодам, листкам. Забарвлення хромопластів зумовлюють різні пігменти (здебільшого каротиноїди), які можуть накопичуватись у них в різній кількості. Внутрішня мембранна система у хромопластів відсутня або утворена поодинокими тилакоїдами.

Утворення та взаємні перетворення пластид. Пластиди різних типів мають спільне походження: всі вони виникають із первинних пластид (пропластид) твірної тканини. Пропластиди - це дрібні (до 1 мкм) двомембранні пухирці. Крім того, пластиди одного типу можуть перетворюватися на пластиди іншого. На світлі в про-пластидах формується внутрішня мембранна система, синтезується хлорофіл, і вони перетворюються на хлоропласти. Те саме властиве і лейкопластам, які на світлі можуть перетворюватись на хлоропласти, а також - на хромопласти. При старінні листків, стебел, дозріванні плодів у хлоропластах здебільшого руйнується хлорофіл, спрощується внутрішня мембранна система, і вони перетворюються на хромопласти. Хромопласти є кінцевим етапом розвитку пластид: на інші типи вони не перетворюються.