докремлені щілиною завширшки 10-20 нм. На поверхні внутрішньої мембрани, поверненій всередину мітохондрій, є грибоподібні утвори - АТФ-соми, у яких міститься комплекс ферментів, потрібних для синтезу АТФ.

Внутрішній простір мітохондрій заповнений напіврідкою речовиною - матриксом. У ньому містяться молекули ДНК, іРНК, тРНК, мітохондріальні рибосоми, гранули з солей кальцію та магнію. В матриксі синтезуються білки, що входять до складу внутрішньої мембрани.

Основна функція мітохондрій - синтез АТФ, який відбувається за рахунок енергії, що вивільняється при окисненні органічних сполук. При цьому початкові етапи цих процесів перебігають у матриксі, а наступні, зокрема синтез АТФ, - у внутрішній мембрані.

Мітохондрії у клітині постійно відновлюються. Так, у клітинах печінки мітохондрії живуть близько 10 днів. На відміну від багатьох інших органел, вони не виникають з інших мембранних структур клітини, а розмножуються поділом, подібно до клітинного поділу прокаріот.

Будова та функції пластид. Пластиди (від грец. пластідес, пластос - виліплений, сформований) - двомембранні органели клітин рослин і деяких тварин (рослинних джгутикових). Пластиди різноманітні за формою, розмірами, забарвленням, особливостями будови. У клітинах вищих рослин розрізняють три типи пластид: хлоропласти, хромопласти та лейкопласти.

Хлоропласти (від грец. хлорос — зелений) - пластиди, забарвлені в зелений колір завдяки пігменту хлорофілу. Як правило, хлоропласти мають видовжену форму (завдовжки 5-10 мкм). Їхня кількість у клітинах різна: в клітинах злаків - 30-50, а у велетенських клітинах стовпчастої паренхіми махорки - до 1 000.

Між зовнішньою та внутрішньою мембранами хлоропластів є між-мембранний простір завширшки близько 20-30 нм. Внутрішня мембрана утворює складчасті вгини всередину матриксу: ламели та тилакоїди (мал.25). Ламели мають вигляд пласких видовжених складок, тоді як тилакоїди - сплощених вакуолей або мішечків. Ламели матриксу можуть утворювати сітку із взаємозв'язаних розгалужених канальців або розташовуватись паралельно одна одній не з'єднуючись; інколи вони нагадують плаский порожнистий міхур. Між ламелами розміщені тилакоїди, зібрані разом у купки по 50 і більше, що нагадують стопки монет. Таку купку називають гра-ною. Кількість гран у хлоропласті досягає 60 (іноді — до 150), вони часто зв'язані між собою за допомогою ламел.

У тилакоїдах знаходяться основні фотосинтетичні пігменти -хлорофіли, допоміжні - каротиноїди та всі ферменти, потрібні для здійснення різноманітних біохімічних процесів фотосинтезу. Мембрани тилакоїдів здатні вловлювати світло та спрямовувати його на хлорофіл. У матриксі хлоропластів містяться молекули ДНК, рибосоми, у ньому відкладаються зерна запасного полісахариду -