Гормони (від грец. гормао - рухаю, спонукаю) - органічні сполуки, здатні включатися до циклу біохімічних реакцій і регулювати обмін речовин та енергії. Їх виробляють залози внутрішньої секреції та деякі нервові клітини (в останньому випадку їх називають нейрогормонами).

На відміну від нервової системи, що забезпечує передачу сигналу на значні відстані за короткий час, робота гормональної системи відрізняється меншою швидкістю, однак спричинені нею ефекти триваліші.

Характерними властивостями гормонів є:

1. Висока біологічна активність. Гормони діють на клітини, тканини та органи у дуже малих концентраціях. Під час секреції будь-якого гормону його концентрація у крові зростає у декілька сот разів і після закінчення його утворення швидко зменшується до вихідного рівня.

2. Висока специфічність. Гормони спричинюють тільки певні реакції клітин, тканин і органів. Розпізнають гормональні сигнали клітини-мішені, які мають специфічні молекули-рецептори. У деяких клітинах є рецептори для кількох різних гормонів, тобто вони перебувають під множинним гормональним контролем. Крім того, у клітин різних типів є рецептори для одного й того ж гормону, що забезпечує його множинну дію.

3. Дистанційність дії. Гормони переносяться з плином крові далеко від місця їхнього утворення до клітин-мішеней. Вони впливають на відповідні чутливі саме до них клітини-мішені. Є гормони, здатні проникати всередину клітини. Там вони взаємодіють із специфічними рецепторами, розташованими в цитоплазмі, й утворюють гормон-рецепторний комплекс, який після молекулярної перебудови проникає у ядро, де взаємодіє з хроматином (складовою частиною хромосом). У результаті цього змінюється характер синтезу речовин клітинами-мішенями.

А. Відносно невеликий час існування в організмі - кілька хвилин чи годин. Як тільки необхідність у присутності гормону відпадає, він швидко втрачає активність під впливом певного ферменту.

Деякі гормони спричинюють негайну біохімічну чи фізіологічну відповідь, в інших випадках максимальна дія гормону проявляється через кілька годин і навіть днів.

Гормоноподібні речовини, які синтезуються нервовими клітинами, називають нейрогормонами. Нервові клітини синтезують і нейромедіатори - сполуки, які забезпечують передачу нервового імпульсу сусіднім клітинам.

Гормони можуть мати білкову природу (наприклад, гормон росту, гормони підшлункової залози - інсулін і глюкагон), бути похідними амінокислот (наприклад, гормон щитовидної залози - тироксин, або гормони надниркових залоз -адреналін та норадреналін). Є гормони ліпідної природи - стероїди (наприклад, статеві гормони).

«Координаційним центром» системи залоз внутрішньої секреції, або ендокринної системи (від грец. ендон — усередину та крино -виділяти) є спеціалізована структура головного мозку - гіпотала-