Розмноження як фактор еволюції, має виняткове значення: воно забезпечує безперервність життя і зміну поколінь у формі життєвих циклів. У перехреснозаплідних організмів статеве розмноження підтримує цілісність виду. Здатність організмів продукувати велику кількість нащадків, більшість із яких гине, не досягаючи стадії розмноження, через нестачу необхідних для життя ресурсів, Ч.Дар-він вважав причиною боротьби за існування.

Саме поняття «боротьба за існування», яке ввів Ч.Дарвін зовсім не має біологічного змісту. Цей термін вживають для позначення всієї сукупності зв'язків між організмами і довкіллям, тобто насправді він охоплює цілий розділ екології - вчення про екологічні фактори.

Усі екологічні фактори, якщо вони діють із постійною інтенсивністю або остання періодично змінюється, є водночас факторами еволюції. Внаслідок їхньої комплексної дії на популяції менш адаптовані особини гинуть, не даючи потомства.

Елімінація - загибель особини на будь-якому етапі онтогенезу, коли вона не залишає нащадків. Елімінація змінює частоти зустрі-чальності організмів із певними фенотипами. Її слід відрізняти від природної смерті як завершення процесу старіння після розмноження, що не впливає на генофонд популяції.

Термін «добір» означає певний свідомий акт, тому його у відповідних формах спостерігають лише серед тварин із розвиненою вищою нервовою діяльністю: статевий добір, добір певних видів їжі за доступністю, поживними якостями тощо.

Показником біологічного процвітання виду слід вважати оптимальну густоту просторового розміщення особин кожної його популяції, що зумовлене збалансованістю народжуваності та смертності (сума елімінації та природних смертей).

Стратегія розмноження видів. Види розрізняються за кількістю нащадків, які одна особина або пара може дати протягом життя: є малоплодючі види із значною тривалістю життя, вони народжують одночасно 1—2 нащадки, причому не щорічно (китоподібні, слони, людина тощо). Інші ж види відрізняються високою (мишоподібні гризуни можуть розмножуватись кілька разів на рік, народжуючи щоразу 10—15 малят) або надзвичайно високою плодючістю (наприклад, океанічна риба-місяць одночасно відкладає близько 300 млн ікринок; людська аскарида щоденно продукує до 240 тис. яєць тощо).

Внутрішньовидові та міжвидові фактори еволюції. Стосовно популяції як одиниці еволюції розрізняють внутрішньо- та міжвидові еволюційні фактори. Внутрішньовидові еволюційні фактори - це взаємодії між особинами всередині популяції. Головні з них - міграції, хвилі життя, статевий добір, ієрархічні (головуючі - підлеглі) або неіє-рархічні взаємозв'язки у зграях, колоніях суспільних комах, розподіл гніздових чи мисливських територій між особинами чи їхніми групами тощо. Загалом дія цих факторів спричиняє саморегуляцію густоти популяцій. Вона має обмежений характер, бо густота певної популяції насамперед залежить від стану популяцій інших видів, пов'язаних із нею ланцюгами живлення чи спільною територією.